Актуально:      Фронтовий щоденник     

Лавровий віник від Лаврова

26 Січня на прес-конференції з підбиття підсумків зовнішньополітичної діяльності міністр МЗС Росії С. Лавров присвятив Дмитру Ярошу майже стільки часу, як Президенту США Бараку Обамі.

Невідомо, що так вплинуло на російського політика. Чи питання іспанської журналістки, де вона натякнула на те, що інформація про підготовку бойовиків ІДІЛ у Грузії є, м’яко кажучи, не зовсім достовірною. Чи те, як вона від ІДІЛ перейшла до питання України і Д. Яроша, теж відмітивши, що на цю тему міністр подає досить сумнівну в плані об’єктивності інформацію.

Але після цього Лавров п’ять хвилин розповідав журналістам провідних світових видань про те, яким всесильним є в Україні Д. Ярош. Після душевної розповіді про «потяги дружби», які Д. Ярош відправляв на Крим, просто почала проситися кульмінаційна фраза: «Своїми очима бачив, розіп’яли, хлопчика, в трусиках …». Але думка понесла Сергія Вікторовича по методичці трохи далі і винесла … аж до згадки про О. Тягнибока і дідів, які воювали. Ну, а там вже і до «нацизму» рукою подати. Ну от! А так все гарно починалось…

Феномен піару російськими ЗМІ та політиками ПС і Дмитра Яроша й досі залишається предметом обговорення у пресі та соцмережах. У даному випадку російський міністр вгодив усім. Диванним конспірологам додав наснаги у пошуках шпигунів ФСБ. Ольгинським «тролям» передав меседж, що казки про пенсіонерок, хлопчиків, снігурів і страшних фашистів-бандерівців повинні мати продовження. І навіть нам щось перепало: бо Ярош таки ненавидить Московію і мріє про селфі біля палаючого Кремля – це факт. А ще пан Лавров підказав нашим високопосадовцям, що не треба недооцінювати потенціал Дмитра Яроша. Ай, ма-ла-дєц!

Нам дуже приємно, що діяльність Дмитра Яроша, як українського політика, не дає спокійно спати російському МЗС, і змушує його очільника приділяти у своїх промовах українським націоналістам майже стільки часу, скільки перед цим було витрачено на питання про Барака Обаму та відносини із США.

Сподіваємось на той час, коли сушене листя віника від Лаврова укинемо в казан з борщем. Десь на Красній площі. На вогнищі Кремля.