Актуально:      Фронтовий щоденник     

Хто дуже багато доводить, не доводить нічого

Орден бойовий волонтер

Замість передмови

На фото одна з моїх нагород – орден «Бойовий волонтер». Ця відзнака з деяких  причин є для мене знаковою і дуже цінною. Намагаюся не афішувати свої нагороди, оскільки вважаю їх стимулом рухатися далі і працювати в обраному напрямку, а не визнанням якихось здобутків. Але настали такі часи, коли треба визначатися, де ти і з ким.

Тепер до справи.

Cui bono?

Нова влада за підтримки старих силових структур пропонує громадянському суспільству нові правила гри. Позавчора ми бачили перше шоу цього проекту під назвою брифінг керівництва МВС. Головний споживач цього контенту сидів прямо у глядацькій залі і навіть був запрошений до слова. Я про президента, звичайно. В нашій державі в площині громадянської самосвідомості саме він знаходиться якнайдалі від розуміння, що таке насправді війна, добровольчий і волонтерський рухи, а, значить, здатний всерйоз сприйняти всю ту маячню, котра відбувається зараз.

Розібравшись із особистістю головного стейкхолдера (зацікавленої сторони. Зверніть увагу, я не називаю його бенефіциаром, отримувачем кінцевої вигоди у цій історії), можна із легкістю скласти портрет цільової аудиторії: «янелохи» середнього віку, без вищої освіти, які відкосили від армії та члени їх сімей. Власне, кістяк електорального ядра однієї української політсили.

Quo Vadis

Глобальна мета того, що відбулося – перевести події із правової царини, де потрібні чіткі логічні ланцюжки доказів, до площини емоційної, де для впливу на споживача інформації достатньо окремих висмикнутих із контексту фактів. Проміжні цілі – посилення окремих гравців на владній шахівниці, демонстрація сили «тим, кому потрібно», дискредитація військових, добровольців та волонтерів як суспільного класу.

Ad rem

Але, якщо за словами того ж таки міністра Авакова «держава повинна мати монополію на застосування сили», держава не може мати монополію на шоу. І тут для нас відкривається вікно можливостей.

Отже, перше, що необхідно зрозуміти: правила гри змінилися. Озвучені під час шоу звинувачення можна скільки завгодно відбивати у суді та соцмережах, але це не викличе емоцій у цільової аудиторії, а, значить, не впливатиме на дії влади. А емоції на наступні чотири роки – наше все. Влада не буде в подальшому робити вигляд, що представляє інтереси всього суспільства, а зосередиться виключно на ядрі своєї цільової аудиторії.

По-друге, те, що нам показали позавчора – ще не кульмінація. Коли адвокати та громадськість по атомах розберуть пред’явлені аргументи, із рукавів режисерів з’являться або додаткові фігуранти, або якийсь матеріал на тих, кого вже затримали, який сам по собі нічого не доводить, але стане джерелом чергового збурення.

По-третє, коли сильніший супротивник диктує правила, виграти можна, лише нав’язавши йому свої. А це означає асиметричний характер відповідей і їх непередбачуваність. Нам показали годинне шоу? Ок, є чудова ідея телемарафону, show must go on.

Роботу із фактами, документами та доказами залишимо адвокатам затриманих. Але є кілька глобальних питань, на які суспільство, дійсно, має звернути увагу. 

За словами представників МВС під час розслідування дуже ретельно досліджувалися телефонні розмови всіх причетних та можливих причетних, всього 80 мільйонів з’єднань. Ще раз: 80 мільйонів телефонних розмов за три з половиною роки було знято з носіїв операторів і проаналізовано. Це багато чи мало? Три з половиною роки – це 1277 днів, тобто 62646 розмов на день.

Фактично, відбувалося глобальне стеження за кількома десятками тисяч людей. І за цей час при такій щільній увазі не знайшли жодних неспростовних доказів чиєїсь причетності до вбивства Шеремета.

Чиї розмови досліджувалися? Очевидно, що до кола стеження потрапили журналісти, військові, добровольці, волонтери із кола спілкування затриманих. А ще – невідома кількість пересічних громадян, адже, зрозуміло, що слухали всіх, хто живе у районі вбивства, у сусідніх районах, всіх, хто там працює, та коло їх спілкування. А це, нагадаю, центр міста, урядовий квартал у пішій доступності.

У цьому контексті, дуже цікаво, яка доля приватної інформації, яку ці особи озвучували по телефонах. Наприклад, якщо якийсь чоловік чи жінка необачно призначав(ла) у тому районі зустріч з коханкою або коханцем, це все є на плівках МВС. Те саме стосується конфіденційної бізнес-інформації. Чи надійно захищена приватність всіх, хто потрапив у цю глобальну прослушку? До речі, нещодавно СБУ повідомляло про припинення діяльності приватної охоронної фірми, яка займалася незаконним збором даних про громадян. Може, це такий аутсорсинг у МВС і ми просто не в курсі?

На шоу нам повідомили, щоб розкрити будь-який злочин достатньо кілька років прослуховувати кілька десятків тисяч рандомних телефонних абонентів. Для будь якої цивілізованої країни необгрунтоване втручання держави у приватне життя -  це привід до громадянського протесту, а в Україні – новаторство у сфері боротьби зі злочинністю, схвалене президентом, міністром внутрішніх справ і генпрокурором.

І якщо вже МВС та Генпрокуратура демонструють безпрецедентну готовність та співпрацю у сфері розслідування резонансних злочинів, хочу запропонувати їм один, який кричить про справедливість de facto, а не de jure. Це вбивство волонтера Артема Мірошниченка за українську мову. Виконавців, до речі, встановлювати не потрібно, вони відомі, але десант МВС і прокуратури має визначити всіх провідників державної зради у окремо взятому Бахмуті. Що саме про Україну, українську мову і українську державу кажуть вчителі шкіл, викладачі коледжів і тренери, що неповнолітні йдуть і вбивають людину. Чим займаються органи державної влади в частині реалізації молодіжної політики та патріотичного виховання. Маючи такий великий досвід у справі Шеремета, слідча група впорається за тиждень і, можливо, представить нам групу осіб за злочинного недбальства якої людям на Сході страшно говорити українською.

Замість післямови

Свого часу ми створювали «Сектор Правди» в тому числі як ресурс, котрий мав розповідати тилу про фронт. І в рамках своїх обмежених можливостей та постійної протидії зробили багато, проте недостатньо. Наших сил і нашої команди виявилось замало. Поки одні воювали, а другі як могли підтримували фронт, непомітно виросла інформаційна стіна між військовими, ветеранами, волонтерами та рештою суспільства. Тепер всіх нас хочуть зробити учасниками дешевого реаліті шоу із призами у вигляді кримінальних справ і термінів. Але Qui nimium probat, nihil probat – хто дуже багато доводить, не доводить нічого. Пам’ятатимемо про це.