Як воюють люди різного віку? Спостереження військового експерта

• Алло, ти можеш записати те, що я скажу?
• Ні, не зможу. Але я запам’ятаю, а потім запишу. У мене гарна пам’ять, ти ж знаєш. Де ти зараз, друже?
• На Сході, під Курахово. Ти ж мене знаєш, я хлопців навчив, мені й перевіряти, як вони то все на практиці застосують.
• Ох, ти ж невгамовний! Кажи, що писати.

- Я навчаю кругом. Вчив у Києві на базі, вчу на передку. Я спостерігаю, як вчаться а потім воюють люди різного віку. За ними спостерігати дуже цікаво. Я розбив їх на три категорії.

Перша категорія - то хлопці віком до 30 років. Це - діти, які прагнуть подвигу. Вони рвуться в бій, вони безбашенні, вони не розуміють, чим для них це може скінчитись, але готові захищати свою Батьківщину. Готові жертвувати собою заради подвигу. Більшість з них не одружена, не має свого житла, тільки-но закінчила вчитись і почала робити кар’єру. Багато хто з вищою освітою. Для них війна - то місце для подвигу. Вони веселі (часто, правда, від страху сміються, але то таке…), завзяті. Люблять поговорити. Часто телефонують друзям, дівчатам своїм. Батькам рідше. В їх поведінці багато виклику, бравади. Вони часто пруть на рожон. Якщо треба сходити у відчайдушну атаку, або здійснити ризикований прорив - то це робота для них. Бо то - подвиг. Вони - воїни подвигу.

Друга категорія - то чоловіки від 30 до 45 років. Це зрілі люди, які в житті вже чогось досягли, мають кар’єри, бізнес, сім’ї. Вони підходять до війни дуже креативно. Піддають міркуванню накази, слідкують за загальним перебігом подій, люблять політінформації. Молодь вони трошки зупиняють. Найбільше, що їх відрізняє, це завзяття в навчанні. Як вони вчаться! Просто вбирають знання. І потім на полі бою видають все чітко, ясно, правильно. Вони бережуть себе, не ризикують марно, бо їх чекають вдома. Це - люди помірковані, люди науки війни.

Третя категорія, яка мені подобається найбільше, - це бійці 45+. Це - батьки, діди. У них вже дорослі діти, є своє житло: будинки, квартири. Ці воїни все роблять розмірено й системно. Вони просинаються вранці й, хоч сплять на підлозі, охайно згортають своє спальне місце. Потім спокійно чистять зуби, вмиваються, одягають випраний звечора одяг, беруть почищений звечора кулемет і йдуть на роботу. У них війна - це робота. Убивати - це робота. Я захоплююсь ними. Вони опікають молодих, зупиняють їх. Всі дії цих бійців вивірені й несуєтні. Вони чітко виконують те, чому я їх вчу. Повторюють на практиці точно все, що я розказую. 

Всі категорії бійців відрізняє те, що вони неймовірно швидко і якісно вчаться. А я навчаю тепер не тільки артилеристів, а також і десантників, і моряків. Всі вбирають в себе знання. Вони готові буквально вивернути тебе навиворіт, допитатись все, що ти знаєш. Я просто в захваті від наших бійців.

П.С. Сам полковник-викладач належить до категорії “діди”.