Всі сміливі технології, що випередили час, з'явилися тому, що в один прекрасний момент комусь прийшла в голову проривна ідея.
А після знайшлися люди, які допомогли втілити її в життя.
Але на кожну геніальну ідею, що закінчилася новим винаходом, припадають десятки божевільних і нереальних задумів. І за кожним з них стоять сотні прихильників, багато годин роботи і величезні гроші. Чого тільки варта пропозиція "зробити озеро за допомогою ядерних бомб в Сахарі". Або проект з "буксирування айсберга в Дубай". Не менш божевільною була й ідея побудувати авіаносець з льоду.
Друга світова війна стала вершиною в історії військових технологій.
Але крім сотень інновацій, використовуваних і донині, у ті роки розроблялося безліч вражаючих проектів, які з різних причин не були доведені до кінця.
Активні дії Німеччини на початку війни створили цілий ряд проблем у союзників і, зокрема, у Великій Британії. Зросла необхідність в зброї і боєприпасах, і обмеження доступу до ресурсів колоній викликали в країні брак металу. З іншого боку, для нарощування військової присутності в морі британцям було потрібно поповнювати ряди авіаносного флоту. Тому Уряд був готовий підтримати ініціативи з виробництва авіаносців з альтернативних матеріалів.
Ідея задіяти лід почала обговорюватися ще в 1942 році, йшлося про створення айсбергів-аеродромів. Спочатку планувалося «спилювати» верхівки у айсбергів, оснащувати їх двигунами, системами зв'язку і направляти в театр військових дій з групою літаків на борту. Такий авіаносець був би непотоплюваний, оскільки цілий град бомб і торпед не міг би розбити великий айсберг на шматки, а лише залишав би на ньому вибоїни. Танення "корпусу" не стало б проблемою, бо сама військова операція повинна була б короткостроковою. До того ж процес можна було трохи уповільнити за допомогою потужних холодильних установок.
Трохи пізніше ідея трансформувалася. Британський інженер і вчений Джеффрі Пайк запропонував збирати бойові кораблі із заморожених крижаних блоків, вбудовуючи в конструкцію труби холодильних установок.
Пайк експериментував з матеріалом, названим згодом в його честь – Пайкерит. Це була заморожена суміш з 86% води і 14% целюлози (фактично — дрібної тирси). Матеріал мав високу міцність, вибухостійкість і зручність в обробці. За рахунок додавання тирси, він танув повільніше льоду. Звичайно, в Середземному морі таким судам робити було нічого, а ось в умовах Північної Атлантики авіаносці з льоду могли виявитися корисними.
Найголовніша перевага пайкерита полягала в абсолютній доступності і дешевизні. Для будівництва військового корабля потрібно в цілому 1,7 млн. тонн водно-целюлозної суміші. Через дешевизну матеріалів корабель за попереднім кошторисом повинен був коштувати не більше 10 млн. фунтів стерлінгів.
Ідея дуже сподобалася прем'єр-міністру Великобританії Уїнстону Черчіллю. До речі, саме він запропонував назву проекту: «Авакум» (Habakkuk).
Довжина авіаносця повинна була складати 600 метрів, ширина – 90, а висота – 60. Це, приблизно, розміри 20-поверхового будинку.
Судно водотоннажністю 1,8 млн. тонн повинно було нести до 200 винищувачів Spitfire або сотню бомбардувальників Mosquito.
Максимальна швидкість «Авакума» повинна була скласти 7 вузлів (13 км / год). Її забезпечували 26 моторних гондол, вмонтованих в боки судна. Запас палива становив 5 тис. тонн і дозволяв проходити без дозаправки близько 7 тис. миль (13 тис. км).
Команда гігантського авіаносця повинна була складатися з 404 офіцерів і 3216 матросів. Проект також передбачав наявність абсолютно всіх ремонтних майстерень та іншої інфраструктури.
Крім теплоізоляції, в крижаному корпусі для захисту від танення передбачалися змійовики потужних холодильних установок.
«Авакум» призначався для патрулювання в холодних водах Північної Атлантики. Він повинен був супроводжувати конвої.
Однак в серпні 1943 року крижаний авіаносець вирішили використовувати в Тихому океані для війни з Японією.
Перший прототип «Авакума» побудували в Канаді на озері Патриція Лейк в провінції Альберта. Це була невелика модель довжиною 18, шириною 9 і висотою 6 метрів. Спочатку сконструювали дерев'яний каркас, після чого його заповнили крижаними блоками. Холодильні установки, які проганяли повітря по металевих трубах, перебували в центральному корпусі. Модель важила близько 1000 тонн і була побудована протягом двох місяців бригадою з 15 осіб. Охолоджуюча система працювала нормально і дозволяла підтримувати низьку температуру льоду до кінця літа.
У серпні 1943 відбулися перші успішні випробування на озері Патриція. Але, незважаючи на дешевизну і швидкість побудови, створений авіаносець не міг витримати навантаження, необхідне для розміщення важких бомбардувальників. З цієї причини військові висунули інженерам ряд нових умов, на виконання яких потрібно додатковий час і кошти. Також виникла проблема, пов'язана з тим, що кораблі планували виробляти на території США, але там не виявилося місця, що підходить по клімату, а Аляска перебувала занадто далеко.
Початкові плани військових припускали будівництво цілого флоту крижаних авіаносців. Але для того, щоб зробити достатню кількість пайкериту треба було б вирубати чи не всі ліси Канади.
До кінця 1943 обстановка на фронті змінилася, і ситуація з сировиною для британської промисловості значно покращилася.
Фахівці порахували, що витрати праці і грошей робили крижані судна дуже дорогими, незважаючи на уявну безкоштовність матеріалів. Тому оригінальний проект по створенню авіаносця з льоду був закритий, а його залишки кинуті на канадському озері.
Прототип «Авакума» на озері Патриція танув цілих три роки, доводячи, що сама ідея, незважаючи на всю фантастичність, була не такою вже й нездійсненною.
У 1970-х залишки металевого каркаса і дерев'яних частин судна виявили на дні аквалангісти. Знахідка швидко перетворилася в туристичну визначну пам'ятку. Але не тільки любителям старовини не дає спокою ідея Джеффрі Пайка. У наш час автори популярного шоу «Руйнівники Легенд» провели ряд тестів і додали в пайкерит газети, замість тирси. Їм вдалося спорудити човен, який утримував швидкість 37 кілометрів на годину протягом 20 хвилин.
