Розмова з Провідником НР ДІЯ, Командиром УДА Дмитром Ярошем відбулась у місці, яке друг Яструб жартома запропонував вважати криївкою. Відеокамери зафіксували лише руки Дмитра Анатолійовича та його голос. "Сектор правди" та керівник інформаційного відділу Марія Терція, яка власне й розмовляла з Провідником, розшифрували бесіду і записали її.

- Сьогодні відбувся збір Комітетів Національної Дії та Державницької Ініціативи Яроша. З якого приводу збирались?

- Захід ще триває. Ну, великим збором я б це не назвав. Це, швидш за все, - форум для того, щоб обмінятися думками, намалювати почергові кроки «що» і «як» нам робити. Ми не створюємо зараз якогось руху, бо вважаємо, що замало об’єднань. Всі зберігають свою окремішність. Державницька Ініціатива Яроша однак, наскільки я знаю, поповнюється дієвими людьми. До нас ідуть люди з інших середовищ.

Рік роботи показав, що є конкретні люди, котрі добре працюють на благо української справи. Відповідно ми їх залучаємо до діяльності. Це - Тарас Стецьків, можливо його оберуть в Координаційну раду Державницької ініціативи Яроша. Геннадій Друзенко - Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Пирогова - також виявив бажання.

Є конкретні плоди роботи хлопців в тилу. Нам вдалося добитись визнання добровольців в областях. Це - дуже важливо! Ветерани хоч отримають соціальні пакети на місцях, компенсацію оплати комунальних послуг, землю виділяють, як і бійцям ЗСУ. Наскільки воно буде дієвим і потужним, ми побачимо через деякий час, - у нас рік ще є.

Ми працюємо над програмовими речами: випрацювана концепція воюючої держави, економічні якісь теоретичні напрацювання є. Ми їх розгорнемо, зробимо їх більш потужними за цей рік. Ну, а далі, можливо, будемо "гратися в політику", можливо, і в партійний бік.

- Що Ви думаєте про участь у виборах різних рівнів? Чи розглядається це питання?

- Я однозначно "За!" участь у виборах, якщо ми будемо мати тих людей, котрих можна буде представити суспільству і за них потім не буде соромно перед виборцями. Це - одне із завдань цих людей, котрі тут зібралися: підготувати списки, проаналізувати ці списки, подивитися, хто чого вартий. Не якихось там "парашутистів" пропонувати людям, а пропонувати того, хто має вже об’єктивні характеристики, шлях боротьби за українські ідеали, хто буде нести відповідальність за те, що він говорить і за те, що він робить. Це дуже і дуже важливо!

Я думаю, що ми будемо брати участь у всіх виборах, включно з президентськими. Не буду приховувати, йдеться про те, щоб і я брав участь у цих президентських виборах. Я готовий внутрішньо це робити. Але, при тому всьому, я ставлю перед людьми дві умови: перше – це команда, з якою буде не соромно піти. Бо один, сам по собі, Президент абсолютно нічого не змінить. Я пам’ятаю, як Порошенко прийшов до влади, маючи 10 чоловік в Адміністрації Президента. Нам треба команда, яка могла взяти на себе певні зобов’язання, і їх обов’язково виконати.

- Стосовно команди. У своєму останньому інтерв’ю Ви говорили про те, що ми мусимо залучати широке коло людей, в тому числі і ліберальні сили...

- Я б сказав, - демократичні, ліберальні - то якось занадто...

- Чи значить це, що Дмитро Анатолійович Ярош перестав бути націоналістом?

- Ні. Я ж постійно підкреслюю, що я – націоналіст. Тому й говорю, що державу не можуть збудувати тільки націоналісти. Націоналістам належить до 10% електоральної підтримки. Якщо добре попрацювати, буде 15%. Але, при тому всьому, ми даємо собі звіт, що суспільство - сегментоване: є консерватори, є демократи, є ліберали і т.д. Цей Рух, якщо він переросте у якусь політичну площину, мав би бути, як я казав і рік тому, і два роки тому, – правоцентристським. Від того, що я говорив на Майдані, після Майдану, під час війни, я не відійшов ні на йоту ні в чому.

УДА нам вдалось створити, добре воювати, завоювати повагу і авторитет, як на фронті, так і в тилу. Політичні процеси - вони складніші за військові, безумовно. Тому тут є пробуксовка певна, є хвороби росту і т.д. Але ми не відходимо, і я конкретно не відходжу ні від чого того, що говорив Про що писав у 2009 році - якщо взяти мої статті - про те я говорю і сьогодні: треба максимально задіювати людей з різними ідейними поглядами, базами, але, при тому всьому, - для яких держава і нація є визначальними речами.

-Ми знаходимося на о.Хортиця, місці Сили для багатьох українців. А для Вас яке місце сили є у нашій державі?

- Мабуть, так склалося в моєму житті, що це все ж таки Холодний Яр. З часів Української студентської спілки, яка потім на Майдані голодування робила, Холодний Яр став для мене дуже символічним місцем. Але і на Хортиці з 1989-го - практично кожного року. Завжди буваю на північній частині. І лише недавно відкрив для себе оці місця. Хортицю теж вважаю місцем Сили безумовно.

Бачте Україна сформувалася так, що ми знаходимося на межі двох світів: Європи та Азії. Відповідно, державотворчі центри постійно змінювалися під натиском тих чи інших ворогів. З півночі і сходу перли окупанти - орда, наші - раз! - на захід. До Карпат притискалися, і там Галич - практично столиця України була. Київська Русь, Галич, Запорізька Січ, яка почалася, так кажуть, з Хортиці, з Дмитра Байди-Вишневецького, - оцей змінюваний центр державотворення говорить про незнищенність нашої нації. Ми можемо відступити, але потім переходимо в наступ.

От Хортиця знаходиться недалеко від театру бойових дій - це теж форпост. Запоріжжя ми не здали, хоч мали всі шанси це зробити в 14 році. Запорожці повстали, вату - "к ногтю!" так би мовити, і ми маємо Запоріжжя українське. І це - слава Богу! - що Хортиця - є й обов’язково буде місцем Сили. Як і Холодний Яр, як і Чорний Ліс на Франківщині, - таких центрів реально є багато.

- У нас сьогодні поїхав перший безвізовий поїзд. Чи плануєте Ви скористатися безвізом?

- Я ніколи не був єврооптимістом. Не думаю, що цей безвізовий режим якимось чином вплине на людей, котрі перебувають за межею бідності, а таких - переважна більшість населення. Буде добре для тих людей, котрі в цих складних умовах займаються бізнесом, які можуть використовувати цей безвіз для певних економічних, інтеграційних речей і т.д. Тому це однозначно - позитивно, бо українці - це європейський народ. Правда, чи Європа зараз європейська, - це ще треба побачити. Там втрачається дуже багато тих ідеалів, за рахунок яких Європа є Євопою.

Я ж знаходжусь по сьогоднішній день в розшуку Інтерполу по заявці Росії. Тому я нікуди не збираюсь виїжджати з України. Мені тут добре, особливо на фронті. Це - найкомфортніше середовище, яке тільки у мене є.