Серед численних ідейних засад українського націоналізму та національних імперативів буття української нації є беззаперечне ствердження про неперервну тяглість багатогранної національно-визвольної боротьби. Українська Нація ні на мить не переставала боротися за утвердження в життя своїх найвищих ідеалів, серед яких абсолютним виявом вільної людини є Свобода.
Століттями покоління «мертвих, живих і ненарожденних» (Т.Шевченко) українців боролися за свою державність і суверенітет. Цей змаг не припинявся ні на мить, інакше ми перестали би бути українцями, асимілювавшись серед народів-завойовників. Але історичний момент постання нації - коли «перша крапля української червоної крові, у боротьбі за свободу, просочує українську чорну землю» - є єдиним і неповторним. «У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю», – стверджував Євген Коновалець. Від епохальної миті-моменту, коли народ постав нацією – духовною, світоглядно та ідейно однорідною субстанцією людської спільноти - він крокує у вічність, стає непроминальним і незнищенним. Тисячоліттями з лиця землі зникали, асимільовувалися племена, етноси і слабкі народи. Нації – ніколи!
Боротьба кожної нації за її свободу, державність і суверенітет, за своє місце під сонцем на планеті Земля ведеться в усіх її площинах – свідомій та інтуїтивно-підсвідомій, організованій та стихійній, в усіх життєтворчих напрямках – як мирних так і збройних: духовному, інтелектуальному, військовому, політичному, релігійному, дипломатичному, економічному, мистецькому тощо, ведеться усіма її верствами – політиками, військовими, науковцями, підприємцями, духовенством, інтеліґенцію, робітництвом, селянством, студентством…
Святослав Хоробрий та Володимир Великий – визвольним мечем; Св. Йосафат та Андрей Шептицький – святим хрестом; Іван Богун та Іван Гонта – повстанською шаблею; Богдан Хмельницький та Іван Мазепа – історичними державницькими чинами; Григорій Сковорода та Григорій Полетика – філософською думкою і дипломатичною працею; Дмитро Донцов та Леся Українка – пророчим революційним словом; Петро Калнишевський та Василь Стус – крицевою незламністю духу; Петро Сагайдачний та Іван Сірко легендарними військовими походами; Василь Нарбут та Ніл Хасевич – мистецькими пензлем і різцем; Петро Болбочан та Роман Шухевич – геніальною військовою стратегією; Євген Коновалець і Степан Бандера – орденською революційною діяльністю; Тарас Шевченко – своїм могутнім, пророчим голосом: «борітеся – поборете!» для сучасників і всіх прийдешніх поколінь та їхні нинішні нащадки – воїни-добровольці й волонтери - торували і торують магістральний шлях до омріяної Свободи.
Одним із нинішніх героїв цієї безперервної, усесторонньої боротьби, історичного поступу та духовного розвитку вкраїнського народу є уродженець Слобожанщини, виходець із древнього козацького роду, харківський художник Сергій Пущенко.
Усе своє свідоме творче та суспільно-громадське життя він присвятив втіленню у життя української національної ідеї, головно – багатогранному висвітленню козацької тематики - героїчної доби владарювання лицарів серед українських степів та Чорного моря. Своїми серіями портретів козаків-запорожців, міфічних героїв, характерників, історичних постатей, батальних картин та сюжетних полотен на козацьку тематику Сергій Пущенко став відомим не лише в Україні і не лише серед представників української богеми – мистецького творчого середовища. Його творчими здобутками, мистецькими, глибинно-філософськими, реалістичними та містичними полотнами, акварелями, графікою захоплюються як постійні поціновувачі мистецтва. так і люди, що тільки-но ознайомилися з його унікальною творчістю. До таких що, на жаль, раніше так мало знали про цю велику людину, належить і автор цієї статті - теж художник за цивільною професією, християнин за віросповідуванням, націоналіст за світоглядом, революціонер за покликанням.
Вперше з митцем, а нині – побратимом по боротьбі за УССД, Сергієм Пущенком мене познайомила подруга Алла Мегель (за що їй безмежно вдячний), під час вручення командувачем УДА Дмитром Ярошем відзнак Народного Героя України воїнам-добровольцям, госпітальєрам та волонтерам біля легендарного дуба Нестора Махно на Гуляйпільщині. Назавжди в пам’яті залишиться ця неповторна аура поєднання реалій і містики, одночасного величного піднесення та відчуття гіркоти втрат, атмосфера соборності та духу побратимства. В цій урочистій, святковій обстановці переплетених доль патріотів різних поколінь, військових звань і посад, людських радостей і тривог, набутого бойового досвіду, болю за втраченими побратимами та гордості з того, що в процесі боротьби твориться новий цвіт нації, здавалося, що відчути ще щось нове високодуховне та емоційне – неможливо.
Але коли у цей пам’ятний день в руки потрапляє готова до друку, але не видана книга (пробний екземпляр) «Мистецтво. Сергій Пущенко», стає зрозуміло що піднесення та емоції продовжуються.
Зібраний в цьому майбутньому бестселері високохудожній літературний та образотворчий матеріал вражає з першого погляду, з моментального відчуття, що перед тобою щось нове, несподівано незбагненне, що потребує досконалого вивчення та осмислення. Гортаєш сторінки, і відчуваються глибинні, енциклопедичні знання автора з історії рідного краю, душевна пройнятість проблемами підневільного народу, бажання своєю діяльністю долучитись до революційних перемін, професійний підхід у розкритті багатогранної національної тематики та одночасне й рідкісне у видавничій практиці поєднання різних видів мистецтв та технік виконання.
Перше знайомство з автором і перше, інтуїтивне відчуття що: десь вже його бачив.
Де?
Зима 2014 року, Київ, вулиця Грушевського, повстанські барикади, вишикувані шеренги «беркутні», дим від паленої гуми, розрив шумових гранат, постріли із вогнепальної зброї, рев сирен, перші жертви патріотів і… за мольбертом одинокий невідомий художник, що у цьому пеклі розпечених страстей та емоцій увіковічнює черговий подвиг нинішнього покоління українців, пише історію… Все у долі секунд промайнуло, пролетіло у пам’яті, відродилося у спогадах про той буремний час. Як і безпомилкове враження, що перед тобою не просто твій колега по професії, а сформована національно-свідома особистість, оригінальний митець, побратим по боротьбі за торжество національної ідеї, Художник з великої літери – філософ, мислитель, воїн і націоналіст.
Сергій Пущенко на основі збереженого на генетичному рівні відчуття духу нашої давнини, голосу крові, підсвідомого сприйняття істини, розвинутої інтуїції та Богом даного таланту, вдосконаленого до віртуозного виконання професіоналізму, відроджує втрачені та творить нові легенди, плекає нові національні архетипи до своїх полотен, де змальовує шляхетність, мужність, честь, звитягу, кмітливість та гумор українського козацтва.
Він - активний учасник нинішньої вітчизняної національно-визвольної війни проти споконвічного ворога – московського шовінізму та імперіалізму.
З перших днів, будучи на передовій у найжаркіших точках, де проходили кровопролитні бої, він продовжував свою неустанну та вікопомну у майбутньому творчу діяльність – писав історичні полотна бойових баталій, в своїх численних фронтових портретах навіки відтворив образи нинішніх героїв воїнів-добровольців.
Перебуваючи із воїнами батальйону з травня 2015 року по квітень 2017 року, він створив 110 портретів воїнів-добровольців 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Із весни 2016 року він перейменований на 5-й окремий батальйон Української Добровольчої Армії.
До Дня захисника Вітчизни 14 жовтня 2017 року Національний музей літератури України приурочив відкриття виставки його «Портретів добровольців на війні» - мистецького подвигу автора, де другу Художнику (так його величають у батальйоні) вдалося майстерно передати незламний козацький дух вільної людини – нинішнього добровольчого та волонтерського руху – дух мужності, жертовності і честі. На зворотній стороні кожного портрета воїни-добровольці залишили написи: свої мотивації до життя та боротьби, заклики, автографи та інше.
У своєму зверненні після закриття виставки Сергій Пущенко сказав: «Останній портрет героїв-добровольців мною ще не написано. Війна з окупантами триває! Низькій уклін за співпрацю любим моїм побратимам-Добробатівцям – дійсним сучасним Українським Козакам і Козачкам! В час виклику ми захищаємо Батьківщину, творимо історію та культуру, зміцнюємо свій гуманітарний і економічний простір! Ми боремося!».
Творчих успіхів Тобі, шановний побратиме, на спільній тернистій стезі боротьби за національну Свободу. Щоб останній Твій творчий сюжет на військову тематику був написаний у столиці поверженої Росії – світовій блудниці – Москві.
