Hot Topics:       Front Line News             "Letters to the front line"      News of the day      

Бій на горі Діл Бойові дії Української Повстанської Армії ще недостатньо досліджені. Про жорстокий бій УПА з німцями на горі Діл між селами Сприня – Недільна – Сторона 30 листопада 1943 року кількома рядками написано в книзі Петра Мірчука «Українська Повстанська Армія». На сторінці 39 там сказане таке: «Черговий удар німців був спрямований на Самбірщину. В перших днях грудня німці силою двох полків заатакували невеликий повстанський відділ коло села Недільна. Та й цим разом ворогові не пощастило. У важкому цілоденному бою 30 листопада, при власних втратах 34 вбитими, криваво зламано ворожий наступ. У майже безнадійному положенні повстанців, одна чота сміливим маневром прорвалася непомітно на ворожі зади і несподіваним ударом завдала ворогові рішальний удар. На полі нараховано понад 160 вбитих німців».

Ось розповідь про цей бій колишнього повстанця Євстахія Кульчицького-Живайла. Він народився 1920 року в селі Кульчиці в селянській сім’ї. Чудом уцілів, перебув сталінські концтабори. Мешкав у Самборі. Помер 30 лютого 1994 року. Його свідчення чи не єдине про цей вишкільний повстанський табір і має документальну вартість.

Протягом 1942 року і на початку 1943 року німецький режим посилив репресії проти національно свідомої молоді. На станціях, на вулицях сіл і міст, на базарах, при виході з кінотеатрів поліція проводила облави. Впійманих відправляли на примусові роботи до райху або в концтабори. Особливою ненавистю до українців відзначались шуцполіцаї, баншуцполіцаї, не кажучи вже про гестапо, які складалися переважно з поляків та польських фольксдойчів, що дуже ревно прислуговувались німцям. Свідомим українцям було дивно з того факту. Німці напали і розгромили та окупували Польщу в 1939 році, а вони, поляки, служать їм і то дуже ревно, демонструючи особливу ненависть до українців.

За рекомендацією мого зверхника з ОУН Володимира Ворончака в серпні 1943 року мене направили у вишкільний табір біля села Недільна. Пішов я туди із своєю зброєю. Табір розташувався на горі між селами Сприня – Недільна. Тут приділили мене до чоти «Карого» в сотні «Орлика». Дали мені псевдо «Богун». В цілому таборі розташувався півкурінь. В ньому нараховувалося 210 стрільці, які були розділені на дві сотні. В кожній з них по 105 стрільців, по 4 чоти.

Сотник «Орлик» був молодий, енергійний юнак, ймовірно, після матури(після закінчення гімназії). В таборі я застав вже збудовані дві півземлянки-казарми для стрільців. Кожна по 20 метрів довжини і 5 метрів ширини. Третій будинок збудовано з дерева. Це штаб куреня. В штабному будинку, в кількох кімнатах, розміщувалися шевські і кравецькі майстерні, в яких стояли ручні німецькі машинки. Там шили однострої та взуття. Недалеко від штабного приміщення були вмуровані два котли, в яких кухарі варили їжу.

Вишколом керував чотовий «Корній» та сотенний «Орлик». Майже що другий день, курінний «Омелян» приймав на плацу звіт сотенного «Орлика» про стан справ у сотні, про хід її вишколу. Табором керував курінний «Омелян», приблизно 40 років. Високий, стрункий військовик, підтягнутий, елегантний, дисциплінований. Він вимагав дисципліни від своїх підлеглих. Розпорядок дня: ранішня збірка, вмивання, спільна молитва, сніданок, військова муштра, політичне навчання. Після обіду – практичні навчання, ознайомлення з різними видами стрілецької зброї, тактика в бою, в наступі, у засідці, у відступі. Вечеря, спільна молитва, відхід до сну.

В табір приїздили політичні виховники «Медвідь», «Бей» і провідник ОУН «Оса», Терентій Піхоцький родом із села Сторона. Вони розповідали про міжнародну політичну ситуацію. Було очевидно, що німці мусять програти. В такій напруженій праці проймануло літо та осінь.

В кінці листопада за наказом зверхників одна сотня, що складалася з молодих студентів, відійшла з табору в терен у невідомому для мене напрямі. Залишилася лише наша сотня та кравці, шевці, кухарі та фірмани з кіньми.

Стійки стояли круглодобово в напрямі сіл: Сторона, Сприня, Недільна, Залокоть. Наша сотня на озброєнні мала один «Максим», совєтського зразка, кілька «дегтярів», десятизарядники, ручні гранати, кріси і кілька «папашок». На зиму були потрібні харчі. Наша чота «Карого» в жовтні була вислана в село Гординя біля Дублян реквізувати харчі з цього лібеншафту. З табору вибирались після обіду. Перейшли ми лісом між селами Сприня – Лопушна, далі через Глинне та лісом на Городище. Тут перейшли через шосе. Два рої оточили поліційну станицю, роззброїли поліцаїв, попередньо перерізавши телефонний зв'язок. Все обійшлося без єдиного пострілу. Коменданта Кучобського, який вірно служив німцям, заарештувала курінна жандармерія. Поліцаїв відпущено. Всі вони виявили бажання піти з нами в УПА. Другі два рої розгромили поліційну станицю в Дублянах. Здобуто багато зброї. Лібеншафтом управляли поляки і ми його розгромили. Забрали свині, худобу, коні з возами, борошно, крупу, цукор. Забезпечили себе на зиму харчами.

30 листопада 1943 року ввечері із села Сприня зв’язковий від станичного доставив штафету: «В село приїхали авта з німцями та кухнею». Командири радилися, чи не краще відступити з табору, бо сила в нас невелика. Окремі командири сказали, що якщо німці підуть до лісу, то ми їх роззброїмо. Наводили приклади наших успішних акцій на станиці поліції, які були проведені літом і восени 1943 року.

Раннім ранком, коли ще сіріло, розіслано стежі в напрямі сіл Сприня, Сторона, Залокоть, Недільна. Та стежа, яка пішла на Сторону, швидко повернулася і доповіла, що німці наступають. Вони, німці, захопили живими кілька повстанців, котрі везли до табору продукти. Серед них був ройовий Василь Якимів із села Сторона. Курінний «Омелян» дав завдання чоті «Карого» йти лісом в напрямі на Сторону і прийняти на себе удар, спинити німців. Решта табору буде відступати в напрямі села Залокоть. Я пішов з чотою «Карого». Зійшли з гори вниз, потім знову на гору буковим лісом в напрямі села Сторона. Ми зайняли вигідні позиції і в засідці чекали на німців.

Кулеметники з «Максимом» залягли за величезним буком і горбком. Звідтам було дуже добре видно лісову дорогу, яка пролягала через галявину, якою мусіли йти німці, бо іншої дороги не було. Віддаль до дороги не більша як 100 метрів. Кулеметником був веселий стрілець «Ковтун», який дуже добре знав зброю і з зав’язаними очима міг розбирати і збирати кулемета. Ми були впевнені, що навіть більшу силу німців ми в стані зупинити. Вже добре розвиднілося. Була десь 9 година ранку, коли із засідки ми побачили німецьку розвідку. Трьох німецьких вояків підпустили в зону нашого прицілу, але чотовий «Карий» наказав їх пропустити, а стріляти в основну масу, яка йшла колоною на віддалі 30-50 метрів за розвідкою. За якусь хвилину чотовий закричав: «Вогонь!». Заграв наш кулемет. Ми дали сильний вогонь із своєї зброї. Колона захиталася і впала на землю. Скошено також трьох перших розвідників. Ті німці, що були вдалині від нас і за деревами в хвості колони, залягли і почали стріляти в нашому напрямі із кулемета та ручних автоматів МГ, ЕМПІ. Їхні кулі нас не досягали, пролітали над головами. Ми почули крики та зойки поранених німців. Хвіст колони скрився поза деревами. Ліве крило чоти мало не допустити підходу німців ближче до наших позицій і унеможливити наше оточення. Німці посилили вогонь із МГ і тяжких кулеметів. Де-не-де вибухали міни з гранатометів, які розривалися десь над нами, над деревами, не чинячи ніякої шкоди. Галуззя дерев летіло на наші голови. Чотовий «Карий» зрозумів, що має перед собою потужну силу і, що втягуватися в позиційний бій не слід. Він послав мене, як зв’язкового, до курінного «Омелян», щоб доповісти про ситуацію і отримати розпорядження. Курінний, вислухавши мене, розпорядився німців наскільки можна притримати і помалу відступати на гору Бердо на Верх в напрямі села Залокоть.

Рівночасно з нашим боєм ми чули сильну стрілянину зі сторони Сприні та Заліктя, куди мали відступати. Наша чота, продовжуючи бій, відступила в табір, навколо якого були добрі укріплення – глибокі рови, з яких можна було прицільно вести вогонь.

Опинившись в таборі, ми помітили, що німці підбігають з протилежних напрямів: з Сторони, Сприні, Недільної. Стало страшно. Ми оточені. Частина вогню нашої чоти була скерована проти одних і других. Віддаль між ними була не більше 250-300 метрів. І тут почався шалений бій між німцями. Кожна із сторін, очевидно, вважала другу своїм противником. Ми тим часом, ведучи вогонь по німцях, відступили в напрямі села Залокоть. Прорив в оточеному перстні зробили головні сили сотні, які відкинули німців далеко з гори вниз, і ми цим коридором скористалися. З нашої чоти загинуло 6 стрільців. Прізвищ і псевд не пам’ятаю. Як мені стало відомо пізніше, сотня втратила 32 вояків. Німецькі втрати – понад 160 вбитих.

Десять повстанців та їх симпатиків німцями було захоплено в полон та повішано в Дрогобичі на ринку 2 грудня 1943 року. Їх прізвища: Василь Цимбаляк та Гриць Макар із села Сприня, Василь Якимів, Іван Хом’як та Гаврило Жентичка із села Сторона, Михайло Дмитришин – с. Уличне, Осип Фім’як – с. Созань, Михайло Петрів – м. Дрогобич, Степан Копач – с. Підбуж, Дмитро Брик – с. Кружики.

А 27 серпня 2017 року новим поколінням борців за волю України на чолі з Дмитром Ярошем відкрито унікальну Вежу Пам'яті.

Tags: Український націоналізм



March, 14, the Volunteer's Day in Ukraine

We are the volunteers. We are people of idea, action, and good will. It is always difficult with us. It is hard for the authorities, officials, leaders, and commanders at all levels. Why is it so? For we have the freedom to maneuver that the executives, being bound by statute, regulations, and salary, do not have. We have faced with this so many times for the last three years of war that one cannot count.

Coordinating our combat operations and maneuvers with the commanders of the Ukrainian Armed Forces and the ATO command, we always had a freedom in relation to the obsolete army rules and soviet-type bureaucracy - the battalions were built as military necessity and our possibilities dictated us but not the instructions covered with gunpowder. We were armed with what could be obtained or made by our craftsmen's hands.

We are inconvenient as the authorities can't understand how they can influence us. Despite the daily fights with the enemy at the forefront we are constantly present in the information battles. The provocations were staged against us, then our fighters were arrested or a base of one of the battalions was surrounded.

We are still inconvenient now as we have the constitutional right to be at the forefront, to get wounded and die, but in the information zone we remain as "wearenotthere". What is the phenomenon of volunteer movement in Ukraine?

The basis of the volunteer movement - from a heartfelt assistance to the front and trenches at the line - is the sacrifices. That is the daily willingness to sacrifice: work, time, money, forces, health, and life. There are no saints among us. Our characters are damaged by the battles, the manners are distorted by the constant stress, and there is an uneasy temper. If we remove all this, as the husk, then each volunteer has one thing in common - the self-sacrifice.

And it is not us who should judge its amount or size - in the end only God knows what is bigger: a million from the rich or a last hryvnia from the widow. The true sacrifice doesn't expect "neither glory nor reward" because it is the spiritual essence of the human soul. Those people, who devoted their lives to enrichment, career, and comfortable living, have a difficulty to understand us at once.

And we do not expect the understanding! We hope for only one thing - all people of Ukraine, who have felt the responsibility or call of the heart to give something to the plundered Mother, will be unified. The idea of Nation's rebirth and building the national state - united and independent - would light so much the people's hearts that this fire would burn down all group interests and personal ambitions. Then everyone would understand what it means to be a volunteer.

We will win!


A statement by Dmytro Yarosh about sentencing of Mykola Karpyuk

Almost coincided, with a difference of one day, there were two events related to the Ukrainian prisoners of war: Nadiya Savchenko returned home, and an astronomical sentence - 22.5 years - was given to the kidnapped by the Russian Security Services Mykola Karpyuk - a patriot and a nationalist, a leader of the UNA-UNSO, who was my substitute in the days when I was heading the movement "Right Sector".

While the fate of Savchenko, when she was a prisoner, was watched by the whole world, and her return was an event of nationwide scale, the abduction of Karpyuk, tortures, to which he and the other person involved in the case Stanislav Klikh, were subjected, the falsified case itself, and now meaningless sentence (because all the fellows of Mykola know that he did not fight in Chechnya) - the Ukrainian government, the international community, either do not react at all, or react to a minimum.

Rejoicing Nadia Savchenko return, we should not forget about one of those who are still in captivity. Even if we manage to return them only after the victory, then we have to make this victory come faster.

I declare that we with my fellows have done, do, and will do everything possible to bring back Mykola Karpyuk home. By means either as an attempt to influence the Ukrainian and international official structures, or as non-standard steps in the military field.

Mykola Karpyuk and all the Ukrainian prisoners of war, contained on the territory of the occupying country and on the Ukrainian territories temporarily controlled by collaborators and Russian-terrorist groups, will return home.

Victory will be ours.

Dmytro Yarosh


Dmytro Yarosh's statement about "the special status" of the occupied territories

After the visit to Kyiv of Victoria Nuland, the United States Assistant Secretary of State, the information has appeared that was partially repudiated by Mrs. Nuland after a wave of indignation in the Ukrainian society - that the United States is expecting almost immediate implementation of amendments to the Constitution from Ukraine as to the special status of Donbas, amnesty of mercenaries and conduction of the election on the occupied territories.

First of all, no other single country is able to hold the elections on the territories occupied by an enemy. Initially, these territories should be freed.

Secondly, the Russian propaganda has received a de facto monopoly in shaping a part of our countrymen's worldview because our government was incapable for 20 years to provide the Ukrainian product of good quality in the Donbas region. During two years of war our fellow citizens have been consuming ONLY the anti-Ukrainian information. To conduct the elections under such conditions in the Donbas is same as to conclude a peace with Germany in the 40's of the last century and hold the elections there. The leading figures of the Nazi regime would certainly win in these, so called completely honest, elections under the international supervision.


The invaders, collaborators, international terrorists and simply the government criminals should lay down their arms in the first place - under the guarantees of amnesty for the low rank participants of antigovernmental formations and who are not implicated in the grave crimes. The constitutional system should be fully restored, and a lengthy procedure must be held, that is similar to the German denazification. Having received the guarantees that none of the state criminals will be in power, the elections can be held.

Thirdly, the proposed changes to the Constitution are not the compromise but rather the capitulation to the enemy, because Russia has demanded it from the very beginning.

The elections on the occupied territories and "the special status" would mean that Ukraine will receive the territories in its unity that are de facto controlled by Russia with a help of local antigovernment powers, and it will be forced to carry out the pro-Russian politics by their demands.

Our guys fought, died and received the wounds; they have returned to combat from the hospitals or have become disabled for the rest of their lives; their families carried and continue carrying the burden of war; the volunteers, who still continue to hold the front, have fought and continue fighting, but not for that.

The pressure on Ukraine from some Western countries is caused by one reason: a mediator in the negotiations always insists on concessions from that side that looks to be weaker. Maidan and two years of war have changed us, but didn't change those who didn't participate in that. In Ukraine some still see, by inertia, the object but not a subject of geopolitics. They always put the pressure on us demanding not to seek a withdrawal from the USSR or to agree with Yanukovych. We must stop submissively playing the weak one, and the pressure will gradually diminish.

This is entirely consistent with the statements of the incumbent President. We were weak before the Minsk-1 but right now our army and other structures, being associated with defence of the state, have been reorganized, strengthened and became stronger. So there is no longer any sense to support a format of talks that are harmful for the national interests.

The talks with the so-called "DPR" or "LPR”, which some countries demand from Ukraine, are the violation of the fundamental principals in the international community - there can be no negotiations with the terrorists. Moreover, when they have attacked Debaltseve right after the Minsk-2, the terrorists showed that all the agreements would be violated by them the next day.

Taken into consideration the above said, we insist on leaving the format of the Minsk talks and beginning a qualitatively new international cooperation as to the joint defense from a country-aggressor, inviting Poland, the Baltic countries, Romania and Turkey to this process.

We remember every drop of blood shed for the Ukrainian Donbas and sovereign Ukraine, and we will not allow anybody to encroach on that, which it was spilled for.

We are the statesmen. We will not surrender a single inch of our land.

We have learned to be strong. Victory will be ours.

Dmytro Yarosh
The Leader of National Movement "The Yarosh Statehood Initiative"

News

  • March, 14, the Volunteer's Day in Ukraine

    We are the volunteers. We are people of idea, action, and good will. It is always difficult with us. It is hard for the authorities, officials, leaders, and commanders at all levels. Why is it so? For we have the freedom to maneuver that the executives, being bound by statute, regulations, and salary, do not have. We have faced with this so many times for the last three years of war that one cannot count.

    Coordinating our combat operations and maneuvers with the commanders of the Ukrainian Armed Forces and the ATO command, we always had a freedom in relation to the obsolete army rules and soviet-type bureaucracy - the battalions were built as military necessity and our possibilities dictated us but not the instructions covered with gunpowder. We were armed with what could be obtained or made by our craftsmen's hands.

    We are inconvenient as the authorities can't understand how they can influence us. Despite the daily fights with the enemy at the forefront we are constantly present in the information battles. The provocations were staged against us, then our fighters were arrested or a base of one of the battalions was surrounded.

    Read more ...
  • Action "Give the deserved recognition to the Volunteers!" at the Kyiv regional council

    Today the National Movement "Action" held an event "Give the deserved recognition to the Volunteers!” at the Kyiv regional council.

    The event was attended by activists, volunteers of ATO, participants of the hottest military battles with the invaders of Ukraine, who after two years of warfare are still not recognized as ATO participants. Therefore, they and their families do not receive adequate support from the state, and most importantly - they do not have an official recognition as defenders of Ukraine.

    That is why a draft resolution "On the status of the war veterans-volunteer combatants" was submitted to the Kyiv Regional Council, which also will be submitted to the local councils throughout Ukraine. This document is intended to recognize the volunteers who participated in the fighting in the area ATO as fighters for the freedom and independence of Ukraine and introduce the following concepts to the Ukrainian legislation: volunteering war veterans, disabled volunteering war veterans, and volunteers involved in fighting. Accordingly, the financing costs associated with the introduction of these concepts will be at the expense of the local budgets in the manner prescribed by the Law of Ukraine "On the status of war veterans and warranties of their social protection".

    Today the draft resolution "On the status of the war veterans-volunteer combatants" was admitted by the relevant committee of the Kyiv regional council for consideration. According to the preliminary information, our draft resolution will be submitted to the session of the Council on June 14. So, we thank everyone who have contributed to our action and who are helping our soldiers to get the deserved title of defender of Ukraine.

  • A representative of the National Movement "Action" is running for the Parliament

    The Central Election Commission accepted a package of documents for registration of a parliamentary candidate in the midterm elections to the Verkhovna Rada of Ukraine on July 17, 2016 from Hlahovych Mykhailo Vasylovych. The candidate is self-nominated, running from the 85th constituency (Ivano-Frankivsk region).

    Mykhailo Hlahovych can rightly be considered a candidate to become a deputy from the new generation because he is not a representative of the "old faces" and not involved in dubious political processes. Instead, from the age of 17 he worked in the field of public health. He worked his way up from nurse to surgeon, PhD, associate professor. He has about 50 scientific papers and 4 patented inventions.

    Read more ...