Війна як робота

У нас в новому (теплому, що саме по собі - свято) інформаційному - повний аншлаг. Двоє німців німецьких стрекочуть з усіма по-англійськи, а між собою - по-німецьки. Четверо волонтерів - кремезних чоловіків з Чернігова куняють у кріслах (у нас тепер є крісла, ага!) і на дивані.

Рута щось зосереджено пише, присьорбуючи улюблену Колу. Фотохудожник Богдан Росинький (Макс Рокотански) готує свою першу в житті персональну виставку. Вона відкриється у п"ятницю вранці, акурат на День Народження "Правого сектора" в їдальні бази ДУКу. Періодично забігає наша Олена Білозерська. Вона теж готує власні фото минулих бойових виходів. Весь інформаційний заставлений білими пінопластовими квадратами, на які хлопці - Бодя і німці - прилаштовують фотографії в форматі А4. Не фото - а справжні картини! Діма з товаришем разом з Данею вибирають відео з історії ПС для проектора. Діма з Пілігримом ще в обід зустріч з дітками покровської школи провели. Сьогодні вдень приїхав молодий чоловік - мій земляк Діма. Він щось тижнів зо два тому пропонував свою допомогу у монтуванні відео. Я відписала, що підключу його, як тільки буде відзнято матеріал. Після того, він ще "натякав", що (цитую) "Дуже хочеться працювати". А потім сів у авто з волонтерською допомогою і приїхав! Нагадав трошки мені мене саму п"ять місяців тому. Схотіла працювати - й знайшла можливість прихати. Крім того періодично заскакує Чорний. Він - як комета, за ним завжди тягнеться хвіст сміху, жартів, приколів.

- Стріла, а є у нас кава? - Питає. У Стрілочки завжди є кава. У Стрілочки все завжди є.

Періодично лунає стук у двері.

- Швейцарів нема! - гукаємо хором, і хтось обов"язково додає, - СБ стучіт!

Як правило "стучіт" і справді хтось із СБ - Гонта, чи Катерина, чи Німець (не німецький, а наш).

Скільки там на годиннику? За чотири хвилинки десята? Робота саме в розпалі.