Україна vs Нідерланди. Партнер або перепона на шляху до Європи?

З початку квітня 2016 року і по цей день не вщухає холівар, який тихі і спокійні на перший погляд Нідерланди, влаштували з приводу ратифікації Асоціації ЄС із Україною. Буквально, сьогодні стало відомо про те, що ЄС готує спеціальні зауваження до документа, які б задовольнили Нідерланди та дозволили б врятувати угоду.

Мабуть, це дуже схоже на політичну істерику, але Голландія, як Баба-Яга із відомого мультфільму, вперто вимагає зафіксувати, що угода про асоціацію з Україною не означає додаткових зобов'язань безпекового або фінансового характеру. Також Нідерланди вимагають визнати, що угода не надаватиме українцям права "вільно жити та працювати" на території ЄС і не є кроком України до вступу до Європейського Співтовариства.

Враховуючи той факт, що 6 квітня 2016 на референдумі  більшість голландців висловилася проти ратифікації Асоціації з Україною, можна припустити, що цій країні наша держава, просто, не цікава, але … Протягом кількох останніх років Нідерланди стабільно залишаються лідерами із прямих іноземних інвестицій в Україну.

 Останні дані Держкомстату свідчать, що за обсягом вкладених в український бізнес коштів невеличкі Нідерланди обійшли Росію та поступаються лише Кіпру.

Дані Держкомстату:  На 01.10.2016 найбільші країни-інвестори:

Кіпр – 11035,1 млн.дол.  (24,4%),

Нідерланди – 5910,7 млн.дол. (13,1%),

Німеччина – 5446,0 млн.дол. (12,1%),

Російська Федерація – 4618,7 млн.дол. (10,2%).

Наголосимо: наведені статистичні дані не стосуються товарообігу між країнами, це, вартість голландських активів в Україні. За інформацією МЗС найбільші інвестиції нідерландського капіталу станом на кінець І-го кварталу ц.р. розміщено в сфері інформації та телекомунікації (32% від загального обсягу інвестицій), промисловості, здебільшого переробної (29,5%), торгівлі (12,7%), операцій з нерухомістю (8,8%).   А всього в Україні працює більше 300 компаній із голландським капіталом.

Надзвичайно зацікавлені голландці в українському аграрному секторі, який, до речі, відповідає їм взаємністю.

В той же час Посол Нідерландів, пан Кейс Кломпенхаувер,  в інтерв’ю виданню «Порти України» 6.11.2016 заявляє про те, що вкладення в Україну все ще досить скромні, коли мова йде про реальні інвестиції. І стандартно для європейця розповідає про корупцію та низький рівень захисту прав інвесторів.

Виходить, що Голландія стабільно нарощує свої інвестиції в Україну, а її офіційні представники надзвичайно стримано це коментують, майже ігнорують, населення висловлює бажання від України дистанціонуватися, а на політичній арені висуваються вимоги із гальмування подальшої інтеграції нашої держави до європейського простору. Працювати на нідерландський бізнес, значить, наша нація цілком здатна, а от «вільно жити і працювати на території ЄС» - це вже прерогатива сирійських біженців.

Ситуація дещо проясняється, якщо згадати, що з 2013 року в Голландії були значно спрощені правила реєстрації та ведення бізнесу, що перетворило Нідерланди на європейський офшор.  Податок на дивіденди тут становить 0% (в Україні 5% та 18%). Також діє нульовий податок на прибуток для холдингів, якщо вони задовольняють ряду умов (в Україні податок на прибуток становить 18%).

А це вже означає, що під виглядом голландських інвестицій до нас заходять наші же українські гроші, пропущені через чергову схему мінімізації оподаткування, анонімізації власників та джерел походження коштів. Бажання власників цих коштів зафіксувати ситуацію «як вона є»: ЗВТ працює, а асоціація і подальша інтеграція – ні, тобто зберегти для себе ряд конкурентних переваг, і є однією з головних причин голландської істерики: лобісти та інформаційні операції працюють.

Ще більше насторожує той факт, що під маскою нідерландських компаній в українську економіку може заходити капітал країни-агресора, а отже, звичка вітчизняних бізнесменів і політиків ловити рибу в каламутній воді може спричинити послаблення національної безпеки.

Насправді Україна володіє одним активом, якого немає в голландців – землею. Це єдине, що може бути потрібним від нас державі із надпотужними аграрними технологіями та катастрофічною нестачею земельних ресурсів, яка вже вклала певні кошти у наше сільське господарство. Навіть цікаво, якою буде політика української влади стосовно земельних ресурсів у наступному році  на фоні дискусій про безвіз та ратифікацію Угоди про Асоціацію.