Вони знімають війну

За останній час хіба що зовсім ледачий не дав копняка журналістам: і ледачі вони, й брехливі, й непрофесійні та й гроші люблять до нестями. А більшість сюжетів – архівна, мовляв, з’йомка. Так то воно так, але й серед океану бруду, що ллється з ефіру, ще залишились журналісти, які намагаються донести до своїх глядачів правду про цю війну. Й інтерв’ю вони роблять не з «паркетними» генералами під філіжанку кави в затишному кабінеті, а на самому краю. І сюжети свої не з архіву беруть, а знімають в буквальному сенсі «наживо». В окопах та бліндажах, лежачи під мінометним обстрілом поруч з бійцями.

Їх добре знають практично в усіх українських бойових підрозділах, розташованих на північ від Донецька. На превеликий жаль, їхні прізвища мало відомі українському глядачу, бо ці хлопці не знімають гламурні вечірки, або штовханину під куполом Верховної Ради. Вони знімають війну. Знімають професійно, чесно, як то і має бути серед професіоналів.

І я дуже хочу, аби ви запам’ятали цих двох мужніх хлопців:

мій колега,оператор студії «1+1», Михайло Путята та ведучий каналу «2+2» Руслан Ярмолюк.

І, власне, їх робота: