«12-й: так є!»
Ми резерви, та ось вже без ляку
Ми з світанком піднімемось сивим.
Ой, шалена це буде атака
І скінчиться, звичайно, — проривом.
Дмитро Павличко
Напевно, тільки в «Утопії» Томаса Мора все ідеально – і суспільство, і держава, і людина. Життя насправді далеке від досконалості. Для слабких істот це зайвий привід для скигління. Ми ж, націоналісти, бачимо в тому волю Господню. Цар неба і землі, попри свою силу, залишає нам шанс удосконалити сучасність, зреалізувати свої мрії, міняти світ і змінюватися самим.
Саме тому червоно-чорний прапор боротьби зібрав на Майдані найкращих синів і дочок України. Ціною тримісячних надзусиль свідомого народу, жертовності Небесної Сотні, міцності вживих революціонерів і закіптюженої бруківки ми повалили мародерський режим пРезидента Януковича. Та росія окупувала Крим і розпочала вторгнення на Донбас.
Провід «Правого сектора» прийняв рішення про формування Добровольчого Українського Корпусу, завданням якого стала «…боротьба з московською агресією, знищення ворогів українського народу – терористів та сепаратистів, повернення під повний контроль держави Донецької та Луганської областей та Кримського півострову» (Провідник Дмитро Ярош, Звернення від 15 липня 2015 р. Б.).
Наказом Командира Корпусу від 26.09. 2014 р. № 17 на базі силового блоку «Правого Сектору» Херсонської області створено 12-й ЗБАТ ДУК ПС, наш батальйон. Командиром батальйону було призначено Пастуха, бійця, що пройшов війну в Афганістані і повернувся з донецької передової. Кістяком підрозділу стали добровольці, що вже понюхали пороху на Сході.
Створювати все довелося, як говориться, з коліс. Проте важко переоцінити допомогу земляків. Дійсно, на херсонській землі не лише виростають найсмачніші в світі кавуни, а й живуть справжні українці. Найкращий тому доказ – сепаратизм не пройшов, російська нечисть не виповзла з окупованого Криму. Тільки завдяки землякам батальйон отримав і місце базування, і потік добровольців, і всебічну допомогу. Причому люди допомагали чим могли: хто надавав пальне, хтось на постійній основі підвозив харчі, будматеріали, а хто, як бабусі, приносив в’язані шкарпетки і домашні закрутки.
Зрозуміло, становлення батальйону відбулося не без труднощів. Командир почив на попередніх бойових лаврах, впала дисципліна, якість підготовки добровольців. 20 листопада 2014 року наказом по Корпусу батальйон було розформовано. Проте більшість командного складу та бійців пройшли перевірку і виявились непричетними до виявлених негативних фактів, були готові продовжувати націозахисну діяльність. Тому на базі розформованого підрозділу 13 грудня 2014 року було 12-й батальйон з новим командиром Вадосом.
Так, основним завданням підрозділу було і є мобілізація добровольців, їх підготовка з подальшою відправкою до бойових підрозділів Корпусу, забезпечення системної ротації бійців. Проте при повному паралічі влади, наскрізної гнилі її силових структур – міліції, прокуратури іже з ними – саме 12-й, як військова складова Правого сектору в області, став чинником недопущення в області терористичних та сепаратистських проявів, прямих антиукраїнських дій. З вересня 2014-го саме праві добровольці своїми грудьми заступили адміністративний кордон з окупованим Кримом та стратегічну Каховську ГЕС.
На рахунку батальйону і виявлення кримських розвідувально-диверсійних груп, і боротьба з прикордонною контрабандою, наркоторгівлею, гральним бізнесом, вуличною злочинністю, допомога православним громадам УПЦ Київського патріархату у відстоюванні храмів від московських попів, тисячі кілометрів по області, не один повалений ідол лєніна, сотні зустрічей, акцій. Тільки заради людей наші безсонні ночі та марш-кидки в повній викладці, тільки від людей нам щира подяка і підтримка. Навіть при такому щільному розпорядку бійці знаходили час аби наколоти дров матері-одиначкі чи попорались на городі у бабусі. Хлопці із задоволенням допомагали по господарству, напевне, згадуючи далеке мирне життя, а в нагороду – домашнє пахуче молоко і городина, зібрана жіночими руками.
Країна вийшла із полум’я Майдану обнадіяна та відразу була втягнута у війну з росією. «Правий сектор», батальйони Добровольчого Українського Корпусу, бойові подруги й побратими ось вже півтора року йдуть пробоєм проти російського окупанта і внутрішньої контрреволюції. Наш 12-й батальйон в тій національно-визвольній лаві.
Проте, вороги, не маючи сили зламати Організацію й ДУК ПС загалом, не полишають спроб в окремих регіонах, зокрема і на Херсонщині, розхитати ситуацію, внести розкол, вплинути на не досить загартованих бійців. В цій зграї разом і деякі бувші побратими, що запаніли після короткої ротації на блоках, і криміналітет, і російська креатура, і продажні мєнти. Сьогодні усім їм, в тому числі і новій-старій владі, ми наче кістка поперек горла – ковтнути ж бо хочеться побільше. Кружляють навколо підрозділу шакали, пробують куснути.
Дарма. Батальйон, наче стиснутий кулак, пліч-о-пліч українці, росіяни, татари, грузини – ми не прогнемось. Коли на шикуванні дивишся у очі бійців – потомлені, але щирі, впевнюєшся у тому. Це наші херсонські степи, Дніпрові плавні і працьовиті люди. А за нами, як в козацькі часи, вся благословенна Україна.
Ми змушені перемогти. Ми переможемо. Адже з нами Бог, наш мужній народ і побратимське плече тисяч-тисяч правих добровольців.
Нам є за що помирати, а головне – є за що проливати ворогів наших кров!
