О 5 годині ранку цивільні мешканці українських міст прокинулись від вибухів. Передаючи інформацію один одному та в соцмережах, дізнались, що вибухи лунають не тільки в столиці, а також у Харкові (з міста видно заграву на околиці), Миколаєві, Одесі. Це, поки що все, що відомо “Сектору Правди”. Відомо також, що йдуть масовані обстріли по всій лінії фронту.
Кремлівський маньяк не зміг стримати свої загребущі руки.
Друзі, не сподівайтесь на гуманізм і милосердя ворога! Згадайте нашу історію, згадайте наших славних предків!
Ми - нащадки славного козацтва, вояків УПА! Ми вміємо воювати.
Адреналін - це нормально. Скоро це пройде, а злість і бажання битись повернуться.
З нами Бог. З наша армія. З нами правда.
Віримо! Діємо! Переможемо!
"Сектор Правди" - це волонтерська команда журналістів-документалістів, яка розпочала свою роботу в 2015 році, на фронті, як інформаційний підрозділ Добровольчого Українського Корпусу (пізніше УДА).
Вся робота, пророблена нами за цей час, зібрана на даному сайті, каналі Youtube, соціальних мережах та сайті нашого: відеопродакшену.
В той час як на передовій ведуться бойові дії, на інформаційному фронті точиться не менш запекла боротьба. За роки війни ми навчилися протидіяти та запобігати ворожим інформаційним атакам, але найважливіша битва ще попереду. Це битва не проти когось, а ЗА розум та серця наших співвітчизників.
Роль та місце національної ідеї у постіндустріальному цифровому суспільстві, у світі біткоїнів, блокчейну, безпілотних авто та штучного інтелекту на перший погляд здається невизначеною.
Вражаючі технічні прориви вимагають відкритого суспільства. Неможливо створити передову технологію, не маючи доступу до глобальної бази знань та вже існуючих технік. Неможливо підштовхнути людство до нових горизонтів без широкої комунікації на всіх етапах процесу. Неможливо виточити нейронну сітку на токарному станку.
Ми живемо в той час, коли знання, отримані 10 років тому, вже є застарілими, а традиційно важливі вміння та навички перестають щось важити. Ми переживаємо трансформацію людського світогляду, безупинно стикаємося із новими смислами, ламаємо бар’єри або спостерігаємо, як хтось ламає те, що ще вчора здавалося непорушним.
Питається: як у такому світі можуть існувати окремі нації? Яке їх місце серед робототехніки, кіберспорту, великих даних та кріо-кулінарії? Чи, може, наше майбутнє – це ліберальна безідеологічність на базі необмеженого споживання?
У світі майбутнього, крім чисто візуальних та біологічних, між людьми ставатиме все менше розбіжностей. Стиратимуться рамки соціальних груп, професій. У цьому контексті усвідомлення своєї національної ідентичності є важливим фактором формування соціокультурних спільнот. Нація має залишитися тим чинником, який нас поєднує.А сам націоналізм в сучасних умовах не може мати форму виключно протекціонізму, він має балансувати між протекціонізмом та експансією.
Говорячи про інформаційну сферу ми говоримо в першу чергу про експансію, про створення цифрової нації, генерацію таких масивів інформації, які не дадуть загубити нашу ДНК у віртуальному просторі. Не дадуть витіснити її з інформаційного поля або знищити зумисно.
Здається, що мова йде про високі матерії? Їх дуже просто опустити на землю. «Сектор Правди» наголошував і буде наголошувати на тому, що українцям потрібно якнайбільше ВЛАСНОГО ЯКІСНОГО контенту та потужні незалежні ЗМІ. Тільки так ми можемо формувати власний потік інформації та захищати його від ворожих дій.
Головна редакторка порталу "Сектор правди", режисерка, продюсерка, журналістка Марія "Яремчук"
Цей знімальний день команда проєкту "Шлях Волонтерів" пам'ятатиме дуже довго, адже тоді у нас було все: й інтерв'ю з волонтерами, і ветеранський рок-бенд, і катання на конях. Дуже старалися передати ту неймовірну атмосферу у відео.
Детальніше...Ігор Войцехівський - ще один герой нашого циклу "Шлях волонтера" взяв на себе місію - нести українське патріотичне кіно до найменших і найвіддаленіших від обласного центру громад Тернопільщини, де немає кінотетрів і клубів.
Він робить це із невеликою командою однодумців за власні кошти.
Складно переоцінити внесок кіномарафону "Синьо-жовта стрічка" у формування свідомості тернопільської молоді. Приємно, що значна кількість фільмів, котрі пан Ігор демонструє у навчальних закладах, бібліотеках, сільських клубах створена за підтримки Українського культурного фонду.
Детальніше...Друга волонтерська історія відносить нас до с. Біла та Білецької громади, це, фактично, передмістя Тернополя.
Волонтери та волонтерки "Білецького кулінарного фронту", "Десантно-козацького рою" та просто небайдужі люди допомагають військовим та цивільним, роблячи те, що у них виходить найкраще: готують їжу, роблять закрутки, виготовляють дерев'яні та металеві інструменти. Це все у проміжках між основною роботою та родинними справами.
Рецепт маринованих помідорів та секрет козацької Кока-Коли шукайте у відео.
Детальніше...Перший відеосюжет другого сезону проєкту "Шлях волонтера" присвячено Ользі Гордієнко та ГО "Бебіко". Те, що робить її команда для підтримки дітей з інвалідністю та їх родин - безцінне, особливо в умовах повномасштабної війни.
Детальніше...Документальний серіал «Новий коd_» — про воїнів, які навіть на фронті залишаються митцями.
Повномасштабна війна зруйнувала сцени, театри й кінофестивалі — але водночас дала початок новій мові української культури. Там, де лунають вибухи, народжуються пісні. Там, де зникають міста, з’являється поезія.
Саме про це розповідає документальний серіал «Новий коd_» — проєкт, який фіксує, як на фронті народжується нова культурна ідентичність: чесна, оголена, справжня.
«Війна не знищила творчість — вона зробила її силою, що об’єднує. Мистецтво стало зброєю, якою ми тримаємо свій культурний фронт», — каже режисерка Марина Чанкова.
В рамках проєкту "Шануймося. Ветерани" відбулися перші уроки у навчальних закладах України. Команда проєкту завітала до шкіл та ліцеїв м. Києва, Тернополя, Чорткова та Хмельницького.
Крім режисерки Марії Яремчук та автора сценаріїв Володимира Ханаса, у заходах взяли участь ветерани Олег Дубовий, Артем Комісарчук та Роман Павлишин. Вони говорили із вчителями та школярами, відповідали на питання, говорили про те, чому для нас так важливо вчити свою історію.
Детальніше...Історія — це не просто набір фактів про минуле, це джерело знань та досвіду, захоплююча оповідь, з якої можна винести багато уроків на майбутнє.
Чи потрібно знати історію своєї держави? Вважаю, що так. Дане питання зараз стоїть дуже гостро, особливо, якщо ти живеш в Україні, восени 2025-го.
Вивчення історії України не лише дає можливість зрозуміти минуле, але й допомагає краще осягнути сьогодення. Побачити історичне підґрунтя того, чому ЗСУ продовжують вести успішні бойові дії вже 4-й рік від початку повномасштабного вторгнення, попри всі обставини і труднощі. Вкотре зафіксувати, що одні з головних рис українського характеру це воля, впертість та любов до своєї країни. Успадковується на генетичному рівні.
Майбутнє будь-якої держави - це завжди про дітей та освіту.
Детальніше...