Актуально:      Фронтовий щоденник     
капелан УДА о. Сергій Прудко

Нехай ваше слово буде мечем, а меч – словом»
проф. Іван Ільїн

Взимку 2015 р.Б. я приїхав у навчальний центр «Десна». Перше, на що просив звернути увагу курсантів комбат - потреба духовності, потреба жити вірою й любов’ю кожному, хто хоче воювати разом з українськими націоналістами, котрі під червоно-чорним прапором протистоять російському окупаційному режиму та віддають своє життя в руки Бога, щоб здобути Українську Самостійну Соборну Державу. Духовне відродження є вкрай актуальним для тих, хто своєю першою абсолютною вартістю проголошує вірність Богові й Україні.

Бог

Одним з фундаментальних принципів нашого світогляду – ідеалізм. На питання, що первинне – матерія чи дух, український націоналіст відповідає – Дух! Свідомість визначає буття. Для українського націоналіста Бог завжди й в усьому на першому місці - не як якась абстракція чи ідея, а Бог у Тройці єдиний – Отець, Син і Святий Дух.

Україна

Без Христового Євангелія нема й не може бути ані нації, ані Батьківщини як організму національного духу. Народ, що створив свою Батьківщину, є носій і служитель Божої справи на землі, а Батьківщина - національно сприйнятий і в земні справи вкраплений дар Духа Святого. Нею треба жити, її треба берегти. Її не можна віддати в поневолення ворогам. За неї варто боротися і не страшно вмерти.

Однак іноді ті, котрі хочуть разом з нами боротись за УССД, мають тільки зовнішній, чуттєвий досвід. Але воїн УДА – це не тільки загартований, добре вишколений боєць, але й воїн Духа, воїн Світла. Щоб перемогти ворога, треба мати не тільки вояцький хист, але й хист духовний, котрий навчить відрізняти добро від зла, допоможе пізнати, що є мудрість, шляхетність, відвага, честь, служіння. Доброволець Божої чоти – це не просто красивий образ!

Застановімось над питанням збройної боротьби з ворогом. Християнинові у цій боротьбі треба вміти володіти не тільки зброєю залізною, але й духовною.

Слово «зброя» у Біблії згадується 94 рази: 86 разів у Старому Завіті й 8 - у Новому. У Старому Завіті, за одним винятком (пор. Мудр. 5,17), зброя – це завжди знаряддя війни. У Новому Завіті на першому місці (6 випадків з 8) інший вимір зброї – духовний. Зброя справедливости в правиці й лівиці - слово правди і сила Божа (пор. 2 Кр. 6,7).

І оцей вимір – справедливости – стосується і земної зброї, котрою перемагаємо ворогів тілесних, і духовної зброї, котрою боремось зі силами тьми й тими, хто став на бік Зла. Старозавітнє «Благословен Господь, моя скеля, що навчає руки мої до бою, до війни мої пальці» (Пс.144,1) залишається актуальним і для нас. Але воно преображається Христовою любов’ю: ворога треба любити, ворога треба прощати. Завжди! Але не примиритись з ним! Бо неможливо примиритись із тими, хто став на сторону Зла і служить Злу. Якщо для перемоги потрібно застосувати не тільки духовну, але й матеріальну зброю, воїн бере її до рук.

Однак завдання христолюбивого воїна набагато глибше. Він прагне не тільки перемогти ворога, але й узяти його в полон на послух Христові.  Для того, щоб карати всякий непослух, треба, щоб наш послух був звершений (пор. 2Кр, 10,3-6), а досконалий послух здобувається тільки в духовній боротьбі. Якщо ж воювати тільки земною зброєю, не переможемо або швидко втратимо здобуте у справедливій боротьбі (пор. Еф, 6.11- 13).

А тепер ще кілька слів про зброю земну і зброю духовну, і як нею користуватись.

Згадаю, як починається неповне розбирання АК. Напишу про 6 перших кроків так, як мене колись учили (далі зрозумієте, чому саме 6). З досвіду знаю, що нині можуть бути певні відмінності. Тут мені не розходиться про ту чи іншу школу, але про певну послідовність дій, що їх треба неухильно дотримуватись.

Раз. Відокремлюємо магазин, натискаючи на важіль і подаючи нижню частину магазина вперед.

Два. Знімаємо зі запобіжника.

Три. Пересмикуємо затвор і перевіряємо відсутність кулі в патроннику.

Чотири. Натискаємо спусковий гачок.

П’ять. Знімаємо кришку ствольної коробки.

Шість. Витягаємо зворотній механізм.

Нікого не треба переконувати, що відпрацьовуємо це до автоматизму: обома руками, окремо лівою і правою, при світлі та в темряві - ніхто не знає, які обставини можуть виникнути на полі бою.

А тепер – про зброю духовну. Наприклад, шість церковних заповідей:

Раз. Установлені свята святкувати.

Два. У неділі і свята брати участь у святій Літургії.

Три. Установлені пости постити.

Чотири. Кожного року, бодай раз, у пасхальному часі, сповідатися і причащатися.

П’ять. У заборонені часи весіль і забав не справляти.

Шість. Злих книжок і писем не читати.

Чи цією зброєю ми володіємо досконало? Чи неухильно дотримуємось цих заповідей? Проблема не тільки в тому, що не всі й не завжди дотримуються, а в тому, що часто доводиться мати справу з незнанням, нерозумінням і вільнодумством (яке не від свободи, а від вседозволеності). Нікого не треба переконувати, що автомат треба чистити, навіть щодня, а щоб душу почистити бодай раз на рік – поставлю тут три крапки…Автомат треба розбирати, збирати й чистити так, як учить інструктор. Християнське життя й боротьбу зі Злом і ворогом треба вести так, як учить Свята Церква. А для цього завжди мати про собі меч духовний – Слово Боже, щит віри й шолом спасіння (пор. Еф. 6, 17).

У час випробувань і спокус, ми повинні протиставити ворогові не тільки силу нашої зброї, але й силу нашого національного духа, котрий сильний вірою: в Бога, в любов, у свободу, в совість, в сім'ю, в Батьківщину і Державу – Українську, Соборну, Самостійну.

Я – твій капелан

Теги: Сектор Дії


Блог Алли Мегель

"Сектор Правди". Хто ми і які наші цілі

"Сектор Правди" - це волонтерська команда журналістів-документалістів, яка розпочала свою роботу в 2015 році, на фронті, як інформаційний підрозділ Добровольчого Українського Корпусу (пізніше УДА).

Вся робота, пророблена нами за цей час, зібрана на даному сайті, каналі Youtube, соціальних мережах та річних звітах: 2016, 2017, 2018

Головний проект, над яким ми працюємо - це проект зі збереження української національної пам'яті "Жива УПА". Вже знято перший та другий фільми циклу.

Найціннішим ресурсом для «Сектора Правди» є час, тому ми намагаємося використовувати наявні обмежені ресурси із максимальною ефективністю. Найобмеженішим нашим ресурсом і найбільшим викликом на даний момент є фінанси.

В той час як на фронті проходять бойові дії, на інформаційному фронті точиться не менш запекла боротьба. За роки війни ми навчилися протидіяти та запобігати ворожим інформаційним атакам, але найважливіша битва ще попереду. Це битва не проти когось, а ЗА розум та серця наших співвітчизників.

Роль та місце національної ідеї у постіндустріальному цифровому суспільстві, у світі біткоїнів, блокчейну, безпілотних авто та нейронного мережива на перший погляд здається невизначеною.

Вражаючі технічні прориви вимагають відкритого суспільства. Неможливо створити передову технологію, не маючи доступу до глобальної бази знань та вже існуючих технік. Неможливо підштовхнути людство до нових горизонтів без широкої комунікації на всіх етапах процесу. Неможливо виточити нейронну сітку на токарному станку.

Ми живемо в той час, коли знання, отримані 10 років тому, вже є застарілими, а традиційно важливі вміння та навички перестають щось важити. Ми переживаємо трансформацію людського світогляду, безупинно стикаємося із новими смислами, ламаємо бар’єри або спостерігаємо, як хтось ламає те, що ще вчора здавалося непорушним.

П’ять років тому неможливо було уявити навіть теоретичну розмову про те, що безробіття – це нормальній стан суспільства. Сьогодні ж ведеться глобальна дискусія із цього питання із залученням відомих бізнесменів , журналістів, вчених.

Питається: як у такому світі можуть існувати націоналісти? Яке їх місце серед робототехніки, кіберспорту, великих даних та кріо-кулінарії? Чи, може, наше майбутнє – це ліберальна безідеологічність на базі необмеженого споживання?

У світі майбутнього, крім чисто візуальних та біологічних, між людьми ставатиме все менше розбіжностей. Стиратимуться рамки соціальних груп, професій. У цьому контексті усвідомлення своєї національної ідентичності є важливим фактором формування соціокультурних спільнот. Нація має залишитися тим чинником, який нас поєднує.

На сайті науково-ідеологічного центру ім. Донцова дуже влучно сказано про трансформацію суті економічного націоналізму. Вважаю, що цей підхід можна застосувати і до інших сфер. Націоналізм в сучасних умовах не може мати форму виключно протекціонізму, він має балансувати між протекціонізмом та експансією.

Говорячи про інформаційну сферу ми говоримо в першу чергу про експансію, про створення цифрової нації, генерацію таких масивів інформації, які не дадуть загубити нашу ДНК у віртуальному просторі. Не дадуть витіснити її з інформаційного поля або знищити зумисно.

Здається, що мова йде про високі матерії? Їх дуже просто опустити на землю. «Сектор Правди» наголошував і буде наголошувати на тому, що українцям потрібно якнайбільше ВЛАСНОГО ЯКІСНОГО контенту та потужні ЗМІ. Тільки так ми можемо формувати власний потік інформації та захищати його від ворожих дій.

Беручи до уваги існуючі тенденції, вважаю, що дуже скоро ми зіткнемося із ситуацією, коли назва політичної сили, яка формально знаходиться при владі, не матиме значення. Значення матимуть структури, здатні працювати на рівні окремих громад та організовувати їх на спільні дії.

Головна редакторка порталу "Сектор правди", режисерка проекту "Жива УПА" Марія "Яремчук"


Новини

  • Нація вчиться говорити. "Націоналізм для чайників". Випуск 3

    Новий ролик із серії "Націоналізм для чайників". Якщо ви цікавитеся українським націоналізмом, але не можете розібратися в заплутаних текстах ідеологів, пропонуємо наш варіант - в "коміксах".

    Тема сьогоднішньої розмови - мова.

    Як колективна особистість, нація потребує мови.

    Дитина говорить своєю мовою. І батьки її розуміють.

    Та згодом наполягають: говори правильно, бо я не розумію.

    А “не розумію” - це значить, що ти не отримаєш того, що не вмієш назвати.

    Роль батьків нації виконує держава.

    Через державну мову, вона транслює суспільству:

    “Говори правильно, бо я тебе не розумію!”

    А “не розумію” - це значить, що ти не отримаєш хорошої роботи, якісного обслуговування, шанобливого ставлення, можливостей для зростання.

    Доросла нація потребує дорослої мови, а не як вийде, як зручно, як звично.

    Мова - ДНК нації.

    Без неї наша кров - просто червона рідина.

  • Люди миру і люди війни

    Розпочато нову інформаційну атаку. Вона дуже небезпечна для армії зокрема і для України взагалі. Суть: протиставити дотичних до війни людей іншій частині суспільства. Як це робиться?
    В мережу, на ТБ і в ЗМІ цілеспрямовано закидаються меседжі:
    - у АТОшників збочене мислення, вони не можуть бачити і розуміти мирних ініціатив нової влади, не здатні уявити, що конфлікт можна залагодити шляхом мирних перемовин;
    - “люди війни” зацікавлені у її продовженні, бо вони звикли до неї, роблять там кар’єру, мають з неї зиски, не мають куди повертатись, зациклені на помсті, випали з життя тощо.
    Список можна продовжувати, і ви легко зможете доповнити його, якщо уважно погортаєте сторінки ФБ, або новинні сайти.
    Що це ворожа інформоперація сумнівів не виникає.

    Детальніше...
  • Представлення Київського осередку «Об’єднання добровольців»

    8 жовтня, 2019 р. в Жовтневому палаці відбулося представлення Київського осередку Всеукраїнського громадського Об’єднання добровольців та його керівного складу.

    ВГО «Об’єднання Добровольців» працює з 2014 року практично в усіх містах України, але у Києві лише зараз знайшлася людина, яка не побоялась взяти на себе відповідальність за осередок в такому великому місті. Пан Юрій Кашпуровський (позивний «Варяг») нещодавно повернувся з фронту, де 5 років боронив нашу країну в добровольчих військових формуваннях, та одразу взявся до справи.

    За словами керівника Громадського об'єднання Олени Живко, Об'єднання Добровольців – це, насамперед, ветеранське середовище, де люди, які повернулися з війни почувають себе комфортно в дружньому оточенні, де не ділять ветеранів на «сорти», де всі рівні та об'єднані війною.

    Діяльність організації направлена на допомогу усім військовим та їхнім сім’ям, але передусім акцентується увага на проблемах добровольців, оскільки Закон про статус добровольців на всеукраїнському рівні до сих пір не прийнятий, а отже, вони позбавлені будь яких соціальних гарантій.

    Об’єднання вже ініціювало прийняття рішень про визнання добровольців усіма обласними радами, крім Закарпатської, Донецької та Луганської.

    Щодня до організації надходить безліч звернень від військовослужбовців Збройних Сил України, які мають проблеми із отриманням статусу учасника бойових дій, родичів загиблих військовослужбовців, військовополонених. Юристи Об'єднання Добровольців постійно шукають, розробляють і вдосконалюють механізми вирішення питань, що стосуються соціального захисту наших воїнів.

    Детальніше...
  • Як Володимир переміг Вовочку або ці руки нічого не підписували

    З 2014 року Україна кров’ю виборювала для себе право бути політичним суб’єктом. На переговорах у Мінську було зроблено вже не перший крок назад - до ролі об’єкта та «предмета переговорів» (читай торгів) у геополітичних розкладах.

    Як це відбулося?

    Ще вчора зранку фахівці передрікали якусь форму легалізації формули Штайнмаєра на зустрічі у Мінську:

        -  Чи це буде редакція москви з подальшою федералізацією, всепрощенням та виборами під пильним наглядом через приціл генно модифікованих зелених чоловічків (не плутати з виборцями Зе)?

        -  Чи варіант Києва: банду – геть, російські війська – чемодан, вокзал, росія, а потім ми вже будемо з виборами розбиратись (версія ненависної зеленому - ох, ця зрадницька палітра! – електорату влади Порошенка)?

        -  Чи, можливо, загадкова редакція самого Штанмайєра, яка, наче кицька в темній кімнаті, десь є?

    Проте, народу, як водиться, нічого ніхто не пояснив.

    Влада протягом дня грілася у променях харизми Тома Круза і прикидалася, що все Ок.

    Не Ок стало ввечері, коли російські ЗМІ почали трубити про чергову перемогу Володимира над Вовочкою і фактичну капітуляцію України на Донбасі.

    Новина гуляла мережею більше години, поки, нарешті, Офіс не зібрав брифінг і не заявив, що, насправді, «ці руки нічого не підписували», а те, що підписали, то так, цидулка.

    Насправді, немає жодного значення, який папірець і ким вчора було підписано. Всі сторони процесу отримали потрібні сигнали. Давайте розберемося.

    Детальніше...
  • Самоусвідомлення нації. "Націоналізм для чайників". Випуск 2

    Продовжуємо нашу серію коротких роликів під загальною назвою "Націоналізм для чайників". Якщо ви цікавитеся українським націоналізмом, але не можете розібратися в заплутаних текстах ідеологів, пропонуємо наш варіант - в "коміксах".

    Тема сьогоднішньої розмови - становлення нації.

    Нація – це колективна особистість.

    1-й етап її становлення – усвідомлення себе.

    Він не співпадає з народженням нації. І реалізується тоді, коли його проходить більше 10 відсотків народу.

    Процесу усвідомлення себе можуть заважати:

    - Колонізація

    - Геноциди

    - Війни

    - Підміна духовних цінностей

    Процесу самоусвідомлення нації сприяють:

    - Віра

    - Мова

    - Культура

    - Еліта та її духовні лідери

    Як це відбувається? Нація каже собі «Я – є!»

    Так, як це відбулось на Майданах 2004 – 2013-14 років.

    Процес усвідомлення себе розпочався.