капелан УДА о. Сергій Прудко

Нехай ваше слово буде мечем, а меч – словом»
проф. Іван Ільїн

Взимку 2015 р.Б. я приїхав у навчальний центр «Десна». Перше, на що просив звернути увагу курсантів комбат - потреба духовності, потреба жити вірою й любов’ю кожному, хто хоче воювати разом з українськими націоналістами, котрі під червоно-чорним прапором протистоять російському окупаційному режиму та віддають своє життя в руки Бога, щоб здобути Українську Самостійну Соборну Державу. Духовне відродження є вкрай актуальним для тих, хто своєю першою абсолютною вартістю проголошує вірність Богові й Україні.

Бог

Одним з фундаментальних принципів нашого світогляду – ідеалізм. На питання, що первинне – матерія чи дух, український націоналіст відповідає – Дух! Свідомість визначає буття. Для українського націоналіста Бог завжди й в усьому на першому місці - не як якась абстракція чи ідея, а Бог у Тройці єдиний – Отець, Син і Святий Дух.

Україна

Без Христового Євангелія нема й не може бути ані нації, ані Батьківщини як організму національного духу. Народ, що створив свою Батьківщину, є носій і служитель Божої справи на землі, а Батьківщина - національно сприйнятий і в земні справи вкраплений дар Духа Святого. Нею треба жити, її треба берегти. Її не можна віддати в поневолення ворогам. За неї варто боротися і не страшно вмерти.

Однак іноді ті, котрі хочуть разом з нами боротись за УССД, мають тільки зовнішній, чуттєвий досвід. Але воїн УДА – це не тільки загартований, добре вишколений боєць, але й воїн Духа, воїн Світла. Щоб перемогти ворога, треба мати не тільки вояцький хист, але й хист духовний, котрий навчить відрізняти добро від зла, допоможе пізнати, що є мудрість, шляхетність, відвага, честь, служіння. Доброволець Божої чоти – це не просто красивий образ!

Застановімось над питанням збройної боротьби з ворогом. Християнинові у цій боротьбі треба вміти володіти не тільки зброєю залізною, але й духовною.

Слово «зброя» у Біблії згадується 94 рази: 86 разів у Старому Завіті й 8 - у Новому. У Старому Завіті, за одним винятком (пор. Мудр. 5,17), зброя – це завжди знаряддя війни. У Новому Завіті на першому місці (6 випадків з 8) інший вимір зброї – духовний. Зброя справедливости в правиці й лівиці - слово правди і сила Божа (пор. 2 Кр. 6,7).

І оцей вимір – справедливости – стосується і земної зброї, котрою перемагаємо ворогів тілесних, і духовної зброї, котрою боремось зі силами тьми й тими, хто став на бік Зла. Старозавітнє «Благословен Господь, моя скеля, що навчає руки мої до бою, до війни мої пальці» (Пс.144,1) залишається актуальним і для нас. Але воно преображається Христовою любов’ю: ворога треба любити, ворога треба прощати. Завжди! Але не примиритись з ним! Бо неможливо примиритись із тими, хто став на сторону Зла і служить Злу. Якщо для перемоги потрібно застосувати не тільки духовну, але й матеріальну зброю, воїн бере її до рук.

Однак завдання христолюбивого воїна набагато глибше. Він прагне не тільки перемогти ворога, але й узяти його в полон на послух Христові.  Для того, щоб карати всякий непослух, треба, щоб наш послух був звершений (пор. 2Кр, 10,3-6), а досконалий послух здобувається тільки в духовній боротьбі. Якщо ж воювати тільки земною зброєю, не переможемо або швидко втратимо здобуте у справедливій боротьбі (пор. Еф, 6.11- 13).

А тепер ще кілька слів про зброю земну і зброю духовну, і як нею користуватись.

Згадаю, як починається неповне розбирання АК. Напишу про 6 перших кроків так, як мене колись учили (далі зрозумієте, чому саме 6). З досвіду знаю, що нині можуть бути певні відмінності. Тут мені не розходиться про ту чи іншу школу, але про певну послідовність дій, що їх треба неухильно дотримуватись.

Раз. Відокремлюємо магазин, натискаючи на важіль і подаючи нижню частину магазина вперед.

Два. Знімаємо зі запобіжника.

Три. Пересмикуємо затвор і перевіряємо відсутність кулі в патроннику.

Чотири. Натискаємо спусковий гачок.

П’ять. Знімаємо кришку ствольної коробки.

Шість. Витягаємо зворотній механізм.

Нікого не треба переконувати, що відпрацьовуємо це до автоматизму: обома руками, окремо лівою і правою, при світлі та в темряві - ніхто не знає, які обставини можуть виникнути на полі бою.

А тепер – про зброю духовну. Наприклад, шість церковних заповідей:

Раз. Установлені свята святкувати.

Два. У неділі і свята брати участь у святій Літургії.

Три. Установлені пости постити.

Чотири. Кожного року, бодай раз, у пасхальному часі, сповідатися і причащатися.

П’ять. У заборонені часи весіль і забав не справляти.

Шість. Злих книжок і писем не читати.

Чи цією зброєю ми володіємо досконало? Чи неухильно дотримуємось цих заповідей? Проблема не тільки в тому, що не всі й не завжди дотримуються, а в тому, що часто доводиться мати справу з незнанням, нерозумінням і вільнодумством (яке не від свободи, а від вседозволеності). Нікого не треба переконувати, що автомат треба чистити, навіть щодня, а щоб душу почистити бодай раз на рік – поставлю тут три крапки…Автомат треба розбирати, збирати й чистити так, як учить інструктор. Християнське життя й боротьбу зі Злом і ворогом треба вести так, як учить Свята Церква. А для цього завжди мати про собі меч духовний – Слово Боже, щит віри й шолом спасіння (пор. Еф. 6, 17).

У час випробувань і спокус, ми повинні протиставити ворогові не тільки силу нашої зброї, але й силу нашого національного духа, котрий сильний вірою: в Бога, в любов, у свободу, в совість, в сім'ю, в Батьківщину і Державу – Українську, Соборну, Самостійну.

Я – твій капелан

Теги: Сектор Дії


О 5 годині ранку цивільні мешканці українських міст прокинулись від вибухів. Передаючи інформацію один одному та в соцмережах, дізнались, що вибухи лунають не тільки в столиці, а також у Харкові (з міста видно заграву на околиці), Миколаєві, Одесі. Це, поки що все, що відомо “Сектору Правди”. Відомо також, що йдуть масовані обстріли по всій лінії фронту. 

Кремлівський маньяк не зміг стримати свої загребущі руки. 

Друзі, не сподівайтесь на гуманізм і милосердя ворога! Згадайте нашу історію, згадайте наших славних предків!

Ми - нащадки славного козацтва, вояків УПА! Ми вміємо воювати.

Адреналін - це нормально. Скоро це пройде, а злість і бажання битись повернуться.

З нами Бог. З наша армія. З нами правда.

Віримо! Діємо! Переможемо!

"Сектор Правди". Хто ми і які наші цілі

"Сектор Правди" - це волонтерська команда журналістів-документалістів, яка розпочала свою роботу в 2015 році, на фронті, як інформаційний підрозділ Добровольчого Українського Корпусу (пізніше УДА).

Вся робота, пророблена нами за цей час, зібрана на даному сайті, каналі Youtube, соціальних мережах та сайті нашого: відеопродакшену.

В той час як на передовій ведуться бойові дії, на інформаційному фронті точиться не менш запекла боротьба. За роки війни ми навчилися протидіяти та запобігати ворожим інформаційним атакам, але найважливіша битва ще попереду. Це битва не проти когось, а ЗА розум та серця наших співвітчизників.

Роль та місце національної ідеї у постіндустріальному цифровому суспільстві, у світі біткоїнів, блокчейну, безпілотних авто та нейронного мережива на перший погляд здається невизначеною.

Вражаючі технічні прориви вимагають відкритого суспільства. Неможливо створити передову технологію, не маючи доступу до глобальної бази знань та вже існуючих технік. Неможливо підштовхнути людство до нових горизонтів без широкої комунікації на всіх етапах процесу. Неможливо виточити нейронну сітку на токарному станку.

Ми живемо в той час, коли знання, отримані 10 років тому, вже є застарілими, а традиційно важливі вміння та навички перестають щось важити. Ми переживаємо трансформацію людського світогляду, безупинно стикаємося із новими смислами, ламаємо бар’єри або спостерігаємо, як хтось ламає те, що ще вчора здавалося непорушним.

Питається: як у такому світі можуть існувати націоналісти? Яке їх місце серед робототехніки, кіберспорту, великих даних та кріо-кулінарії? Чи, може, наше майбутнє – це ліберальна безідеологічність на базі необмеженого споживання?

У світі майбутнього, крім чисто візуальних та біологічних, між людьми ставатиме все менше розбіжностей. Стиратимуться рамки соціальних груп, професій. У цьому контексті усвідомлення своєї національної ідентичності є важливим фактором формування соціокультурних спільнот. Нація має залишитися тим чинником, який нас поєднує.

На сайті науково-ідеологічного центру ім. Донцова дуже влучно сказано про трансформацію суті економічного націоналізму. Вважаю, що цей підхід можна застосувати і до інших сфер. Націоналізм в сучасних умовах не може мати форму виключно протекціонізму, він має балансувати між протекціонізмом та експансією.

Говорячи про інформаційну сферу ми говоримо в першу чергу про експансію, про створення цифрової нації, генерацію таких масивів інформації, які не дадуть загубити нашу ДНК у віртуальному просторі. Не дадуть витіснити її з інформаційного поля або знищити зумисно.

Здається, що мова йде про високі матерії? Їх дуже просто опустити на землю. «Сектор Правди» наголошував і буде наголошувати на тому, що українцям потрібно якнайбільше ВЛАСНОГО ЯКІСНОГО контенту та потужні ЗМІ. Тільки так ми можемо формувати власний потік інформації та захищати його від ворожих дій.

Беручи до уваги існуючі тенденції, вважаю, що дуже скоро ми зіткнемося із ситуацією, коли назва політичної сили, яка формально знаходиться при владі, не матиме значення. Значення матимуть структури, здатні працювати на рівні окремих громад та організовувати їх на спільні дії.

Головна редакторка порталу "Сектор правди", режисерка, продюсерка, журналістка Марія "Яремчук"


Новини

  • Газета "Сектор Дії" №01-2022

    Газета
  • Загадки Другої світової. Японська армія проти крокодилів

    Незважаючи на всебічне вивчення Другої світової війни та наявність величезної кількості фото, кінохроніки та документів, багато подій й досі залишаються загадками. Дивно, але при великій кількості здавалося б достовірної інформації історія того часу сповнена білих плям. Зникнення японського десантного загону одному з островів Бірми - найяскравіша з таких загадок.

    Взимку 1945 тисяча солдатів під час бою за бірманський острів Рамрі пішла в тропічний ліс і безслідно згинула. Куди ж подівся японський загін із тисячі бійців на одному невеликому острові?

    Детальніше...
  • Як працює найпотужніша гаубиця у світі

    Поле бою важко уявити без застосування артилерії. Під час Другої світової війни саме на артилерію довелося найбільше ураженої живої сили та техніки ворогуючих сторін. Своє слово сказала й реактивна артилерія, з'явилися нові боєприпаси, керовані ракети, нові засоби артилерійської розвідки.

    Незважаючи на те, що засоби ствольної артилерії створюються та вдосконалюються в багатьох країнах, дискусії серед військових учених про майбутнє цієї зброї тривають і досі. Ще нещодавно вважалося, що подолання глибоко ешелонованої оборони чи облога міст із масовим застосуванням великої кількості артилерії у минулому. Проте реалії російсько-української війни доводять, що це не так, і значення гаубичної артилерії на полі бою знову зростає. Яка ж найпотужніша гаубиця, що буксирується в світі? І на що вона здатна?

    Детальніше...
  • Як простий додаток для фітнесу розкрив секретні військові бази

    Трекери активності та розумний годинник поступово стають буденністю. У багатьох країнах люди звикли використовувати ці пристрої. Але їх можливості часом призводять до цікавих ситуацій. Нещодавно у Мережі з'явилася інформація: хлопець дізнався про зраду дівчини завдяки статистиці з її фітнес-трекером. Дівчина, звичайно, неправа, але й розробнику програми дісталося.

    Набагато серйозніші проблеми виникли із застосуванням Strava. Strava – це подібність соціальної мережі для спортсменів, які використовують у своїх тренуваннях різні трекери з GPS. Програму можна використовувати на різних пристроях, включаючи смартфони та фітнес-трекери, такі як Fitbit, щоб бачити популярні маршрути у великих містах, або ж окремих людей, які тренуються у віддалених районах.

    Додаток також додає дані GPS на глобальну "теплову" карту, що охоплює весь світ. Для її складання використали дані із трьох мільярдів гаджетів. Громадськість розчулилася: як чудово бачити, скільки людей на земній кулі піклуються про своє здоров'я, займаючись бігом або їздою на велосипеді!

    Але що це?

    Детальніше...
  • Нестандартні вояки. Пострибунчик-Джо

    Нестандартні вояки. Пострибунчик-Джо

    Життя цієї людини схоже на пригодницький роман. Мало кому під час Другої світової довелося пройти такий неймовірно складний шлях. Його скидали до окупованої Франції для зв'язку з Опором, він був серед перших американців, що висадилися в Нормандії. Пройшовши через бої, полон, берлінське гестапо, табори, лінію фронту, він воював у російському танковому батальйоні. Цю людину ненавиділи нацисти.

    Джозеф Байєрлі народився 25 серпня 1923 року у містечку Максігон, штат Мічиган. Він був третім із семи дітей у сім'ї нащадків німецьких переселенців, які прибули до США у 1800 році. У дитинстві він розмовляв німецькою мовою більше, ніж англійською. У 1942 році Джо закінчив школу і отримав стипендію в Університеті Нотр-Дам, бо чудово грав у баскетбол. Але замість навчання записався до армії добровольцем. І потрапив у знамениту частину «Орли, що кричать», чиїм девізом був клич індіанців черокі — «ура хі!» (Сподівайся на себе!). Орлам платили на п'ятдесят доларів більше, ніж звичайним солдатам, але ганяли так, що мало хто витримував. Байєрлі отримав нікнейм Пострибунчик-Джо, він погоджувався за п'ять доларів стрибнути з парашутом замість боязких товаришів по службі. Після 9-місячної підготовки зарахований до особового складу 506 парашутно-піхотного полку, який дислокувався в Англії.

    Детальніше...