"Амур" (боєць 8 окремої роти ДУК «Аратта»)
Коли я вперше побачила цього хлопця, виникло питання – чи дійсно він усвідомлює, куди їде? По-юнацькому наївний погляд, бездонні очі, що видають в ньому творчу особу. Але, почувши його історію, я сповнилась повагою до цієї людини.
Амур - 18-річний росіянин, нині боєць 8 роти ДУК. Коли почались бойові дії на Донбасі, не витримав і переїхав до України. Пробирався через блокпости, ризикуючи бути спійманим російськими спецслужбами, і приїхав до Києва. Тричі приходив в мобілізаційний штаб, бо не вистачало потрібних документів, і врешті-решт потрапив в лави добровольців.
Хлопець сприймає війну, як мистецтво. Творчо і, головне, по-дорослому мислить. Неймовірно скромний, не любить багато розповідати про себе. Я випадково знайшла його сторінку в соцмережі і лише звідти дізналась, що Амур пише чудові вірші. Аж за душу бере. Ось один з них:
Не грустите, ведь мы не прощаемся,
В нашей повести нет пробелов
Все уходят, а мы возвращаемся
В фотографиях черно-белых.
Все идут городами, селами,
От походов давно устали...
Ну а мы навсегда веселые
Нам уже не узнать печали.
Все сидят у костра и греются,
И беседы давно не новы.
Но у нас разговор не клеится
Нам уже не сказать не слова, увы.
Эй товарищи, что печалимся?
Ведь тоска не поможет делу.
Все уходят, а мы возвращаемся…
В фотографиях черно-белых...
В минулому Амур захоплювався військовою справою і бойовими мистецтвами. Він тільки-но приїхав в учбовий центр ДУК, а вже досконало знав багато нюансів нашої справи. До війни неодноразово займав призові місця на змаганнях з військового діла в… Москві. Наскільки сильні переконання і величезна сила духу у цієї людини, якщо він кинув все і поїхав воювати за нас... Лише сильна духом людина може в 18-річному віці кинути все і поїхати на війну, спалюючи за собою мости. Шляху назад в нього вже немає…
От про таких людей і кажуть «росіяни – братський народ». До речі, ще один вірш Амура, про його колишню батьківщину…
Меня окружают больные уроды
В прогнившей и грязной стране
Иллюзия счастья и мнимой свободы
Живет в их тупой голове.
Вы разве не видите глупые люди
Что вас здесь растят на убой
Свои голоса отдаете Иуде
И миритесь с рабской судьбой.
В стране из высоких бетонных бараков
Свободы смакуете вкус
И ходите тихо на цыпочках - раком
По кругу - таков задан курс.
Я вас ненавижу, проклятые твари
Вы падаль и мерзостный сброд
Я вас презираю, вы Родину сдали
Вы предали свой светлый Род !
Как можно не видеть реальные вещи
Как можно глаза закрывать
Вы - жалкие черви, ваш дух изувечен В детей ваших будут плевать.
Вы предали Род свой во всех поколениях
Запятнали русскую честь
И перед ублюдками встав на колени
Готовы фекалии есть.
Ну как это можно, вы мне объясните !
Как можно быть мразью такой !
Ведь вы же все видите и в штаны ссыте
Глаза закрывая рукой.
Мне так не приятно и очень обидно Ч
то с вами я крови одной
Великой земли возрождения не видно
Вы в ранах души ее - гной.
Для вас я предатель, фашист, враг народа
Что Родину предал свою
Вы стадо баранов, промытых уродов
На ваши я взгляды плюю !
Вы сами предатели расы и крови
Гореть вам всем в вашем аду
Ну что же вы грозно так хмурите брови
Давайте, скажите..
Я жду. Ну, ладно, закончу на этой я ноте
И всем пожелаю добра
Проснуться в вонючей субботней блевоте
И верой в святого царя.