Несподіванки Рудого лісу, або що ще не знали російські солдати, заходячи у Чорнобильську зону
Взимку 2022 року ЗМІ і соцмережі України буквально вибухнули іронією стосовно “пригод” російських окупантів у Чорнобильській зоні. Стало відомо, що загарбники легковажно увійшли в місця, де давно не ступала нога непідготовленого туриста, не кажучи вже про пересічних мандрівників. Складалось враження, що погано освічені зайди й гадки не мають, куди потрапили й що їх чекає. Очевидним фіналом стали повідомлення про отриману ворогами променеву хворобу й летальні наслідки відвідування найнебезпечнішого куточка планети.
Земля - взагалі небезпечне місце. Тут є смертельно отруйні тварини і рослини, стрімкі скелі і кислотні озера. Але найстрашніші місця - рукотворні.
Яким було в дитинстві ваше уявлення про місце, повному льодяного жаху? Звичайно ж, це підвал! Хто з дітей його не боявся? Але є в світі один підвал, якого бояться і дорослі люди. Це - величезний підземний зал, укріплений колонами квадратного перетину з клепаної сталі розміром 6 на 6 метрів.
Щоб потрапити всередину потрібно проповзти крізь вузьку темну щілину. У приміщенні повно труб і жарко, як на екваторі. На підлозі валяються заіржавілі, покручені металеві конструкції. Все покрито товстим шаром радіоактивного попелу і пилу. А в одному з кутів похмуро виблискує чорна, з гладкою поверхнею, величезна крапля, здатна протягом години вбити людину, яка знаходиться поруч. Де ж це місце, і як воно стало найбільш смертельним на землі?
В ніч з 25-го на 26 квітня 1986 року на ЧАЕС в Україні проводилася планова зупинка четвертого енергоблоку для попереджувального ремонту та проведення випробувань.
Під час таких зупинок зазвичай проводяться різні випробування устаткування, як регламентні, і нестандартні. На цей раз вирішили перевірити режим вибігу ротора турбогенератора, запропонований генеральним проектувальником (московським інститутом «Гідропроект») в якості додаткової системи аварійного електропостачання.
Під час експерименту неочікувано стався стрибок потужності, спрацювала система захисту і аварійного відключення реактора. Але реактор не відключився, він продовжував працювати, а його потужність - неконтрольовано зростати. Розплавилися тепловиділяючі елементи, що містили ядерне паливо, і пошкодили контур охолодження. Вода і пар потрапили в реакторний простір, тиск в ньому різко зріс. Стався перший паровий вибух, який підкинув вгору кришку реактора.
Глиба масою 2000 тонн пробила дах енергоблоку. Вода з охолоджуючого контуру, що продовжувала стікати в реактор, як і раніше перетворювалася на пару. Грянув другий вибух, що викинув в навколишнє середовище велику кількість радіоактивних елементів.
Станцію спішно закрили, 30-кілометрову території навколо оголосили зоною відчуження. Почалися аварійні роботи. Вчених послали в руїни на пошуки ядерного палива, яке могло викликати ще один вибух.
Незабаром ліквідатори виявили, що в підвальному приміщенні 217/2 знаходиться джерело потужного випромінювання. Прилад «Кіржач-3», що вимірює інтенсивність гамма-полів і розрахований на 3000 рентген/год, зашкалив і вийшов з ладу. Тоді в підвал через щілину в стіні проштовхнули дитячого коня на коліщатках, з закріпленим датчиком. Прилад показав 14,5 тисячі рентген/год. Така радіація вбиває людину на відстані метра менш ніж за дві хвилини.
Тільки через 3 місяці дослідники потрапили всередину приміщення. Вони виявили там величезну, в кілька кубічних метрів, розплавлену і застиглу краплю з чорною блискучою поверхнею. За формою крапля нагадала ліквідаторам слонячу ногу. Так вони і назвали цей феномен.
Підійти до загадкового сталактиту було практично неможливо. Загорнувши фотоапарат в свинець, щоб від випромінювання не покрилася вуаллю фотоплівка, фотографи пробралися в підвал.
Іноді поповзом в повній темряві, - після аварії світло періодично гасло. І все ж фотографам вдалося зробити кілька знімків “слонової ноги”, використовуючи камеру з дистанційним управлінням.
А ось спроби взяти пробу речовини одна за одною зазнавали невдачі. Перш за все, дослідники спорудили систему з самохідного візка зі встановленим зверху електродрилем. Цей “робот” підібрався до сталактиту, але не зміг просвердлити в ньому дірку – матеріал виявився занадто твердим. Лише після третьої спроби вдалося набрати речовини на аналіз.
Дослідження показали, що це - своєрідна склоподібна маса, яка містить в собі весь набір радіонуклідів ядерного палива. Так вперше вчені-ядерники зіткнулися з найбільш незвичайною речовиною, народженою в пекельній кухні найстрашнішого на землі підвалу.
Цю речовину назвали "ЛАВА".
Після досліджень підвал закрили. А в кінці 90-х років в ЗМІ США з'явилася незвичайна фотографія: з-під підлоги похмурого приміщення немов виріс гігантський гриб, а примарні люди в касках нібито працюють поруч з ним. Це - спотворене зображення однієї людини - заступника директора будівництва саркофага Артура Корнєєва, зроблене в 1996 році, коли рівень радіації об'єкта знизився, і біля нього можна було перебувати до 5 хвилин. Корнєєв проліз в підвал, щоб самому побачити незвичайний об'єкт і зробив селфі фотоапаратом з довгою витримкою.
Щось незрозуміло страшне є у відображеній сцені, і не без причини, адже на знімку - “слоняча нога”. Вона буде знаходитися століттями в темному підвалі, замкнена всередині гігантського саркофага, де радіація проіснує ще 100 тисяч років.
