У пам'ять легендарного Крука (Посмертна згадка після відкриття пам’ятника)

16 жовтня 2016 р. відкрито пам’ятник на могилі одного із засновників Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери підполковника Зіновія Багрія, якого більшість із націоналістичного середовища знає за псевдонімом Крук.

У рідне Крукове село Станків Стрийського району приїхало близько сотні побратимів по боротьбі за УССД із ОУН(р), ВО «Тризуб» ім. С. Бандери та Української добровольчої армії.

Чимало друзів та вихованців Крука не змогли провести його в останню дорогу і приїхати на відкриття пам'ятника, оскільки перебувають на фронті на Сході України.

Понад двадцять років легендрний підполковник вишколював тих, хто згодом став активним учасником Революції Гідності та нині захищає цілісність України на її східних теренах. Він був учителем, якого любили і боялися водночас. Боялися, бо не тільки міг покарати за провину відтисканням на руках, а й з тонким гумором робив зауваження, яке довго пам’яталося. Вважалося поганим знаком, якщо Крук на тебе на вишколі не звернув уваги. Він був улюбленцем. Для тих, хто нині продовжує його справу, – легендою. Хлопці та дівчата між собою частенько вихвалялися історіями, як ходили з ним на різні завдання, акції, як він їх навчав різним тонкощам, як жартував з ними.

Зіновій народився 16 червня 1958 року у Львові. Середню освіту здобував у селі Станків Стрийського району. Навчання давалося легко, бо мав аналітичний склад мислення. Певний час хотів продовжити навчання у духовній семінарії, але в радянські часи хлопця від цього відмовили, тож він вступив у будівельний технікум в Чернівцях. І хоч працював будівельником у Стрию, Дрогобичі, Моршині, та паралельно захоплювався грою у футбол. Виступав за ФК «Буковина». Був дуже вмілим гравцем і часом за матчі міг заробити більше, ніж за основною професією. З юних літ займався бальними танцями, а згодом удосконалював свою виконавську майстерність в ансамблі народної творчості «Смерічка» працівників «Моршинкурорту».

На початку 90-х років Зіновій Багрій активно включився у процес національного відродження. Його патріотичний світогляд сформувався під час спілкування з активним учасником патріотичного та релігійного руху отцем Ярославом Лесівим, багаторічним політичним в’язнем, головою проводу ОУН в Україні, правозахисником, письменником і поетом Зіновієм Красівським та засновником «Тризуба» Василем Іванишиним..Їх вважав своїми духовними наставниками. І все своє життя надалі, як і вони, Зіновій Багрій присвятив національно-визвольній боротьбі.

Спочатку допомагав відроджувати в Україні дитячу скаутську організацію «Пласт», згодом діяв у Конгресі українських націоналістів. Із початку 1994 року Зіновій Багрій на псевдо Крук у Всеукраїнській організації «Тризуб» імені Степана Бандери пройшов шлях від рядового до підполковника. У той час, як багато хто з його ровесників здобували професійну кар’єру, він займався патріотичним вихованням молоді, виконував націозахисні, пропагандивні та ін. акції в рядах «Тризуба». На його рахунку сотні проведених акції та вишкільних таборів зі війьково-спортивно-патріотичного виховання молоді.

Його чекали у Карпатах і на Волині, у Києві та Дніпрі, Криму та Слобожанщині, Закарпатті та Буковині – всюди, де відбувалися вишколи націоналістів різних поколінь. Попри строгість та вимогливість, молодь любила підполковника Крука. «Його не можливо було не знати, якщо ти у «Тризубі», – розповідав юному новачку бувалий тризубівець. «Хороший був керівник, офіцер. Він навіть сердитим посміхався», – згадує інший побратим по духу.

Під час різноманітних таборів Крук часто був комендантом, який задавав тон дисципліни та серйозної фізичної підготовки, особливо в навчанні різноманітних трюків рукопашного бою. А любили його за почуття гумору, за те, що міг бути прикладом на різноманітних акціях, за високий інтелектуальний рівень. Він був чудовим другом. Дружбою з ним пишалися і дорожили. Крук був улюбленцем і в жіночому товаристві. Окрім таланту чудового вишкільника, він завжди багато читав, любив ходити у театр, слухав класичну музику, займався самопідготовкою. А серед українських виконавців найбільше любив творчість барда Тризубого Стаса. Зіновій також мав музичний слух і голос, в колі близьких друзів міг зіграти на гітарі, заколядувати та заспівати пісень на тризубівській ватрі..

«Понесуть на руках побратими, поведуть вороного коня» – ці слова з пісні «Хтось та й зродиться з нас нещасливий…» часто виконували хлопці й дівчата на вишколах. Її співали десятки разів у лісі в так званій «Крукарні» – бесідці довкола вогнища, де проводили різні патріотичні лекції. Її й назвали на його честь. Тут, в лісовому музеї національно-визвольної боротьби села Слав’ятин на Бережанщині, Крук разом з побратимами «Яструбом», «Вітром», «Соколом», «Вовком», провели сотні організаційних, політичних, ідеологічних, військово-патріотично-спортивних вишколів.

Готуючи молодь до оборони рідної землі, Зіновій як і його побратими, сподівалися, що ця пісня не оживе жорсткими реаліями війни в Україні. А проте сотні вихованців підполковника Крука сьогодні знову відстоюють незалежність та соборність нашої держави у збройній боротьбі.

«Лише за одну цю мелодію варто поставити пам’ятник Еніо Морікконе, – якось промовив Зіновій про відому музику з французького фільму «Професіонал». Він дуже любив цю мелодію. І сьогодні, коли ми переживаємо сум від втрати Крука, у пам’яті зринає саме ця красива і тужлива музика, а, замість актора Жана-Поля Бельмондо з кіно, у вічність від нас на Небеса віддалився легендарний підполковник Крук, пам’ятник якому збудовано за проектом бойовика Української добровольчої армії друга Покутяки. Він, виступаючи на відкритті, сказав що не знав особисто Крука, але знає його вихованців, з якими нині пліч-опліч воює з московськими окупантами. Тривожна і світла мелодія посилює біль утрати, але натомість є розуміння, що Там Бог формує свою дивізію. Очевидно, саме так треба. І мусимо прийняти цю втрату, як і втрату тисяч хлопців-добровольців, і молитися, щоб Справа, якій присвятив своє життя Крук, була гідно продовжена його вихованцями. Він до останнього подиху вболівав за Україну. Тепер її доля в наших руках.

Не підведемо, друже Крук!

Твій пам’ятник, поряд з пам’ятниками тризубівців Василя Іванишина-«Столяра», Богдана Климчука-«Залізного», Степана Бичека-«Вовка», є символами постійної боротьби з Свободу та Ідею Нації і стоїть в одному ряду з іншими монументами «Борцям за волю України» збудованими по всій Україні.

Слава Україні! Героям слава!

Слава нації! Смерть ворогам!