Про дисциплінованість, ЗСУ та ДУК
Однією із тем, що зараз підіймають на Печерських пагорбах, є дисциплінованість. Переймаючись виконанням лютневих мінських домовленостей, зокрема пунктом про ліквідацію «незаконних збройних формувань» (а разом з ними всіх інших патріотів), нинішні «господарі життя» намагаються грати на протиставленні: добровольці, на відміну від ЗСУ, є абсолютно не дисциплінованими.
Справді, все пізнається у порівнянні. Добровольці – ідейно вмотивовані бійці, що самі пішли ледь не голими руками відвойовувати свою землю. Мобілізовані примусово – ті, що не відкосили – отримали у своє розпорядження легке та важке озброєння. Одначе є маса свідчень про відмову виконувати накази щодо наступу чи просто складної операції саме вояками ЗСУ. Є маса свідчень комбатів і комбригів ЗСУ про п'янство серед армійців і ставлення ними (командирами) у приклад добровольців. Та й наші хлопці з ДУКу часом вимінювали зброю і БК у обмін на пляшку горілки чи чогось «соліднішого» – вимінювали у тих, хто не дуже хотів виходити на передові позиції.
Мені не йдеться про осуд всіх і вся. Серед солдатів ЗСУ є величезна маса жертовних патріотів. Є в рядах ЗСУ люди, котрі добровільно зголосилися до армії. Є люди, що пішли до армії в рамках загальної мобілізації, але на фронті проявляють чудеса героїзму. Інколи небажання воювати зникало разом із першим убитим окупантами товаришем. Режим внутрішньої окупації двадцять років нищив армію не лише технічно, але й морально, і той рівень патріотизму і боєздатності, котрий ми маємо зараз, – це справжнє досягнення.
Але мені йдеться про ілюстрацію дисциплінованості на окремих прикладах, що стосуються війни. Не «АТО», а саме Визвольної війни. Війни, що може закінчитись тільки перемогою, а не перемир'ям за будь яку ціну, як вважають на Банковій. Тож про яку дисципліну їм – Порошенку і його кліці – йдеться?
Смішно, коли чуєш про недисциплінованість добровольчих підрозділів, але не весело, коли розумієш чому. Єдине, що хвилює наших можновладців, це дисципліна виконання наказів про невідкриття вогню, відвід важкого озброєння і здачу українських територій на догоду їхнім домовленостям. І вони прекрасно розуміють, що ЗСУ мусять виконувати накази генштабу навіть попри те, що в більшості фронтовиків серце кров’ю обливається, коли вони усвідомлюють, що доведеться віддати ворогові нові території.
А от недисциплінованість "цинічних бандер" їм спати вночі не дає.
