Поліваріантність брехні
Сьогодні машина ДУК-інфо летіла на базу, як на крилах. Звістка про оточення 5 ОБАТу спецназом 95-ї і 25- бригад застала нас у Києві, ми доробляли новий сайт «Сектор правди» з нашим адміном – подругою Терцією і молоддю ІТ-компанії, яка власне безкоштовно його зваяла у кращих традиціях Пігмаліона.
Розпорядження Першого залучити ЗМІ до висвітлення конфлікту, заява Командира, шалений передзвін по каналах, газетах і сайтах, щопівгодинний вихід на сайт з новинами, постійні тривожні перемовини зі Стрілою, з базою – так пройшла ця ніч. На ранок почала вимальовуватись загальна картина конфлікту: влада намагається роззброїти ДУК ПС, а добровольці демонструють готовність стояти до кінця, яким би він не був. Тривога наростала з кожною годиною, з кожним дзвінком.
Фронтові командири з бригад-побратимів матюкались в трубку, запевняючи, що комбати 95-тки в шоці від цих подій, їм ніхто не повідомив про загадкові «маневри» колег.
Волонтери матюкались і запевняли, що покарають бригади-агресори припиненням постачання всяких потрібних речей.
Друзі з громадських організацій матюкались і запевняли, що готові вивести людей, аби стати живим щитом між ЗСУ і правосєками, щоб захистити ДУК.
Телевізійники матюкались, бо протиріччя між тим, що відбувалось під Покровським і тим, що говорили очільники держави і Армії ,були такими очевидними, що й Макіавелі зі своїм умінням маніпулювати мало би чим зміг зарадити, аби заспокоїти суспільство, підняте по тривозі.
Матюкались усі. Бо мало чого пристойного приходить в голову, коли тебе нахально дурять.
Коли Президент каже, що не знає про події. Ну, ні сном – ні духом! (Навіщо країні Президент, який не знає про провокацію збройного конфлікту у ста кілометрах від лінії фронту? – Це питання залишаємо відкритим, але не риторичним).
Коли представники ГШ кажуть одночасно, що це – військові навчання, маневри частин і пересування підрозділів у бік фронту. (Так, маневри? Чи навчання? Чи пересування? Не слабо собі сунулись – підбили два подарованих волонтерами безпілотники! Специфічна така передислокація – одинадцять блок-постів із вкопаною у землю артилерією!).
А бійці на блок-постах озвучують версії: щоб роззброїти Корпус, щоб перешкодити Правому сектору йти на Київ.
Знаєте, у чому специфіка брехні? В її багатоваріантності. Потрібно домовлятись з колегами, аби брехали однаково, й то – не факт, що конструкція не посиплеться від простого неузгодженого запитання. А правда – вона одна. І ми все одно до неї докопаємось.
Що роблять вояки підрозділів двох фронтових бригад у ста кілометрах від фронту, біля бази ДУКу? Навіщо оточувати базу блок-постами? Чому важка зброя повернута на добровольців, а не на російсько-терористичні війська?
Що це? Залякування, чи проба на міцність? Дурість, чи твердий задум знищити Корпус?
Скажу одне. Поліваріантності брехні можна протиставити тільки просту прямоту правди. А правда в тому, що ДУК не здасть зброю, здобуту в бою, не складе ножі, освячені напередодні в Холодному Яру. Не розійдеться по батальйонах ЗСУ, чи по домівках. Правда в тому, що ДУК відбиватиме наступ ворога, з якого би боку він не почався. Правда на нашій стороні. А значить, ми переможемо.
