Вони повертаються
Вони завжди повертаються додому. Із походу, з роботи, з мандрів. І з війни… Вона для них і похід у невідомість, і тяжка, незвична робота. І мандри у глибини себе, вивчення можливостей свого тіла, психіки, душі, духу.
Вони повертаються, відпочивають, вчаться, намагаються швиденько виконати план по любові до діток, мам, дружин, - і знову на війну. Копати шанці, будувати укріпки, закопуватись, вгризатись у землю і бетон. Щоб ворог не пройшов там, де стоять вони – добровольці ДУКу. Жартують, що посадили у Пісках картоплю, - то треба ж обгортати. Та й колорадів збирати пора. Діляться рецептами, хто як вдома з ними боровся, а самі чистять зброю.
Зброя для правосєка – все. Коли дивишся, як вони її чистять, згадується стара народна пісня про шаблю, що рідніша жінки. Зброю тут не дають. Її здобувають. Всіма правдами, а, бува, й неправдами. Ціль, кажуть вони, виправдовує засоби. Тому вояки, жартуючи і оглядаючись, не залишають свою табельну зброю де попало, якщо поряд є правосєки. Одіжмуть! Найсмішніші фронтові історії і найтрагічніші втрати – про здобуття зброї. «Всі вояки після бою відпочивають, - сміється Перший, - а правосєки бігом по полю крутяться, зброю шукають!»
Вони не бояться землі і не лякаються бетону. В аеропорту бетон не витримав. А вони там стояли і витримали. Зараз насипають землю в мішки і укріплюють бетонні брили порушеної шахти. Роздягнуті по пояс, жилаві, м’язисті – треновані дальніми переходами у броніках і розгрузках. Час між боями не витрачали даремно – вчились і тренувались. До бою готові. Тепер готують позиції.
Обстріли постійні. Луплять по них сильно, з важкої артилерії, - Мінські домовленості накрились 150-ми мінометами. Вони зрідка ховаються в укриття. Частіше відповідають на вогонь вогнем. Поряд 93-я ОМБР. Оркестр зіграний, дружний. Ті раді правосєкам. Наші теж, адже поділяться БК і всім допоможуть. Відповідають з арти і мінометів зло, сильно. Часи сором’язливих відстрілювань давно пройшли. Вони навчились бити прицільно. Більш як річна відсутність наказу наступати надає злості їх арт – роботі.
І здатні вони наступати? Так. Наші здатні. Армійці теж. Вони зараз, на відміну від минулих часів, тверезі, зібрані і злі. Навчились воювати. Та й додому пора. У повітрі витає палке прагнення наступу. І очікування теж. Хто перший почне? Це питання.
