Сьогодні день народження одразу у двох героїв
Сьогодні день народження одразу у двох героїв - не лише ДУК "Правий сектор", а цілого фронту і всієї російсько-української війни. Це Яна Зінкевич, яка у 19 років створила і очолила медичний батальйон "Госпітальєри" при ДУК ПС, і Віталій "Швед" Кашуба - розвідник-диверсант від Бога, що майстерно володіє практично всіма видами зброї, включно з бронетехнікою і артилерією.
Яні сьогодні 20. 6 липня виповниться рік, як вона вперше взяла участь у бою - в якості звичайної медсестри, єдиної тоді на велику групу. Це було під Карлівкою, і Яні тоді довелося рятувати кількох поранених - на щастя, легких. Сьогодні у її підпорядкуванні біля сотні парамедиків, кількість врятованих нею українських бійців могла б потягатися хіба що з кількістю ворогів, знищених Шведом. Він теж був у тому першому бою. Звів нашу артилерію на ворожий опорник, у них було тоді кілька десятків 200-х.
Вони обоє взагалі не знають почуття страху. Минулого літа Яна всупереч наказу командира направила машину на пристріляне (і постійно обстрілюване) ворожими мінометами перехрестя, щоб витягти звідти кількох поранених. Це була авантюра на межі з самогубством, але пощастило - у її машину не влучили, поранених вдалося врятувати.
Я не була свідком цього епізоду - але була свідком іншого. 8 серпня минулого року Яна і її команда вивезли зі Степанівки під Савур-могилою пораненого у шпиталь і наступного дня поверталися у Степанівку через Амвросіївку, прихопивши із собою мене. У медичного пікапу з'явився "супровід" - дві тихоходні "таблетки" з армійськими медиками, які не знали дороги і тому поїхали разом з нами. Їхати колоною через наскрізь прострілювану ворогом територію було значно небезпечніше, ніж одним швидким і рухливим пікапом, але Яна не змогла їм відмовити. Коли ми проскочили найбільш небезпечні кілька кілометрів і зупинилися у посадці, звідки нас не було видно, з'ясувалося, що "таблетки" відстали. Я вважала, що треба їхати далі - адже за нашою машиною стовп пилу, видний на кілька кілометрів - так що згубити дорогу вони не зможуть. "А якщо вони поламалися?" - питає Яна. Я кажу: "Не дві ж одразу поламалися. Ніхто у такому місці ремонтуватися не буде. Пересадять людей у справну і поїдуть далі". Але Яна прийняла рішення повертатися за ними. Сказала: "Ми не можемо покинути людей у небезпеці, тим більше, медиків. Зараз ми їм допоможемо, потім вони нам". І весь той, дуже м'яко кажучи, небезпечний шлях нам довелося проїхати не один раз, а тричі. З "таблетками" виявилося все нормально, вони просто відстали.
Коли ми доїхали, задоволений як слон Швед продемонстрував нам трофейний міномет "Васильок" і зробив мені ексклюзивну "екскурсію" Степанівкою. Міномет той потім був відремонтований нами і довго воював на Пісках. І на сьогодні він справний і "служить" в 5-му ОБАТі ДУК.
На той момент у Яни була лише одна медична машина і кілька людей в команді. Далі ця за віком майже дитина проявила себе як жорсткий і ефективний менеджер, створивши чи не найбільшу за кількістю працівників і, певно, найбільш ефективну фронтову медичну службу. Про роботу ж диверсійної групи Шведа зі зрозумілих причин багато не розкажеш, але, повірте, вона була не менш ефективною.
З днем народження, друзі! Перемоги спільної нам усім.
