Критичне мислення - це процес аналізу, оцінки та синтезу інформації для прийняття обґрунтованих рішень. Основна мета критичного мислення полягає в тому, щоб забезпечити правильну інтерпретацію інформації, яка допомагає приймати об'єктивні рішення.
До навичок критичного мислення належать:
аналіз довідкових джерел, оцінка їхньої достовірності;
здатність критично мислити та розуміти аргументи, доводи, логічні підходи;
здатність формулювати правильні питання;
здатність протистояти «пропорційній реакції», коли на кожну думку слідує аналогічна думка;
здатність виявляти біаси (підходи, які залежать від особистих уподобань або переконань, що можуть впливати на рівень об'єктивності) та стереотипи у власних думках та думках інших людей;
здатність ефективно спілкуватися на грунті аргументів та фактів під час дискусій.
Коли наша команда проводить тренінги за програмою «Ворожі ІПСО. Як визначити і протистояти», завжди зазначаємо, що на ІПСО ведуться всі, незалежно від рівня освіти і соціального статусу, в тому числі академіки, інтелектуали, власники великих бізнесів, журналісти, навіть люди зі стійкою психічною організацією )) … Нам, звісно, спочатку не вірять )) бо розумна людина ж не може повірити у фейк про те, що в Україні вбивають російськомовних прямо на вулиці. Потім ми починаємо розбиратися із тим, що в абревіатурі ІПСО літера П (психологічні) існує не просто так. І для кожної цільової аудиторії є свої прийоми розкачки на емоції і свої механізми підсадки на ворожі меседжі.
Щоб вберегтися від впливу ворожої інформаційно-психологічної спецоперації, рекомендується виконати наступні кроки:
Перевіряйте інформацію. Перш за все, необхідно перевірити інформацію, яку ви отримуєте. Краще перевіряти дані в різних джерелах, особливо у офіційних.
Аналізуйте джерело. Вторинні джерела, які поширюють непідтверджену або неправдиву інформацію, мають бути проаналізовані. А краще не брати з них критично важливу інформацію.
ІПСО по розколу українського суспільства стартувала на тлі передвиборчої агітації, але далеко вийшла за її межі.
Операція пройшла по наступних суспільних розломах:
перемога - поразка,
вірність Україні - зрада України,
високий - низький рівень інтелекту виборців,
спрямованість у бік Європи - Росії,
вступ - не вступ в НАТО,
патріотизм - байдужість тощо.
Ворогу вдалось перевести цю ІПСО з рівня оперативно-тактичної до стратегічної. Більшість зусиль українських сил протидії були в даному випадку невдалими. Об’єднання суспільства не відбулось і у найближчій перспективі не спостерігається. Навпаки, періодичні заклики “мочити” опонентів не вщухають. В інформаційному просторі України міцно “заякорились” нищівні назви: “порохоботи”, “зелебобіки” тощо.
Біда в тому, що більшість явищ - політичних, культурних, економічних, воєнних - у нашій державі подається і сприймається крізь шори ІПСО “73 vs 25”. Не зарадила навіть гаряча фаза війни.
“Мене тригерить саме слово ІПСО. Дуже зручне. Особливо коли хочеться сховати якусь фігню. І зачасту до ворожих ІПСО зводять незручні теми” (з коментарів у мережі Фейсбук)
Коли наша команда починала проводити на Тернопільщині тренінги “Ворожі ІПСО. Як виявити та протистояти?”, нас навіть військові з великими зірками питали:
А скажіть, що таке ІПСО?
Зараз цю абревіатуру знають всі. І тепер зазвичай запитують:
Невелика імпровізована робота нашої команди, де ми спробували осмислити і дати відповідь на питання, що робити цивільним в очікуванні можливої мобілізації.
“Будь-який солдат, якому ставлять питання про те, що там відбувається на фронті, він завжди не знає, що відповідати. Тому що, чим менше зірок на твоїх погонах, тим менше ти взагалі володієш стратегічним задумом командування” (журналіст, воїн ЗСУ Павло Казарін у програмі “Рандеву з Яніною Соколовою”).
Атакам ворога на полях боїв, наступам і контрнаступам завжди передує інформаційна обробка супротивника, тобто нас із вами. Дуже часто в інформаційній війні проти українців російські спецслужби використовують брехню:
фейки - вигадані, підтасовані факти,
діпфейки - підробки відео з висловлюваннями відомих політиків та військових, виготовлені за допомогою штучного інтелекту,
“Я продовжую пошук свого синочка (прізвище, ім’я) 14.09.2002 р.н. Молю всіх про допомогу. Знаходився в м. Мар’їнка Донецької обл. Був поранений і залишений на окупованій території. Я благаю всіх небайжих про допомогу” (Текст під фото бійця на сторінці “Пошук людей” у мережі Фейсбук)
На тренінгах з інформаційної безпеки ми завжди показуємо скріншот цього повідомлення і запитуємо:
Що не так з цією публікацією?
Учасники озвучують свої версії відповіді, але завжди дивуються, коли чують нашу версію:
У цій публікації не так все. Її просто не повинно бути у соцмережі.
“Іноді мені здається, що всі, хто лишився, бездумно засуджують всіх, хто виїхав, просто за самий факт перетину кордону” (З листування в чаті Телеграм)
Найбільшою помилкою нашого часу є думка, що сучасні військові конфлікти мають кордони й чітку лінію фронту. Це - далеко не так. Адже сучасна війна - гібридна, вона ведеться не тільки на землі. Полем бою стає економіка, політика і, звичайно, інформаційний простір.
Специфіка гібридної війни полягає в тому, що ракетним, бомбовим та артилерійським ударам як правило передують інформаційні. Такі удари спеціалісти називають ІПСО - інформаційно-психологічні спецоперації. Якщо на початку вторгнення ця абревіатура була відома хіба фахівцям дуже специфічних професій, то зараз її знають навіть бабусі, що активно дописують у Фейсбуці. А самі спецоперації поступово виходять за рамки супроводу воєнних дій і оформлюються у самостійні стратегічні напрямки війни. У цьому матеріалі ми розповімо вам про один із таких напрямків.
Стратегічна ІПСО - це велика, розгалужена операція, що має масштабні цілі. Командування російських інформаційних військ (а вони підпорядковуються Головному управлінню розвідки зс рф) поставило мету: розділити на два ворогуючих табори людей, що виїхали з країни після 24.02.22, і тих, хто залишився, чи невдовзі повернувся в Україну і живе тут. Тобто зробити ворогами рідної держави й завадити повернутися на Батьківщину майже 5 млн. українців (за даними заступника директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи Олександра Гладуна саме стільки виїхало за межі держави з початком вторгнення).
“Ми тепер маємо третій - останній - шанс побудувати правову державу. 24 лютого 2022 року відкрилось вікно можливостей, і воно закривається. І можете написати, що я розганяю “зрадоньку”” (Данило Яневський у програмі “Альфа і омега”)
Хто б там що не казав, а український народ - мудрий. Ми - нащадки великих князів і козаків-характерників - маємо тонку чутливість до інформаційного поля. Мабуть, саме тому нам зараз так тривожно, не дивлячись на звільнення територій, надходження якісної зброї і настрій воїнів на перемогу. Ми на рівні колективної підсвідомості нації відчуваємо: у нас є істотні перемоги на фронті, багато звитяжних волонтерських здобутків в царині допомоги Силам Оборони, а от в решті галузей життя суспільства ми відстаємо. Є побоювання за інші фронти: економічний, політичний, культурний, освітній. Особливе занепокоєння викликає судочинство, яке постійно ставить нас перед безсилою думкою, що з цим нічого не вдієш.
Звідки такі невтішні настрої? Тут, на наш погляд, причини поділяються у пропорції 50 на 50. Перша половина - це результат гарної поінформованості суспільства у таких питаннях, як:
корупційні скандали у вищих ешелонах влади,
визнання державними інституціями кадрового голоду критичного рівня,
звільнення голів адміністрацій і порушення проти деяких з них кримінальних справ,
розкрадання волонтерської та гуманітарної допомоги,
затримання численних посібників рф, а то й агентів російських спецслужб у владних та чиновницьких кабінетах.
