7 вагомих причин вести бізнес українською мовою

7 вагомих причин вести бізнес українською мовою

“Хто не бореться - той непереможний” (Лао-Цзи)

Ви хочете силою здобути якісь блага? Тоді вам діватись нікуди, потрібно боротись: знаходити ворога, змагатись з ним у вправності і перемагати його. Однак, бізнес, пов’язаний з людьми, їх потребами, смаками та забаганками, - то не поле бою, а скоріше будівельний майданчик, де перш за все вам потрібно навчитись якісно будувати стосунки зі споживачами. Ваша задача, як казав один літній мудрий маркетолог, - влюбити в себе клієнта і поженитись на ньому.

Що для цього потрібно:

  • вміти шукати: визначати цільову аудиторію для свого товару чи пропозиції,

  • вивчати попит на ринку вашого продукту не тільки на товар, а й на пов’язаний з ним сервіс,

  • уміти не тільки привабити клієнта, але й утримати його.

Читати далі


Захсенхаузен - місце ув'язнення Степана Бандери. Фото

Захсенхаузен - місце ув'язнення Степана Бандери. Фото

У далекому 2008, будучи по справах у Берліні, я відмовилася від шопінгу з колегами задля поїздки ... до концтабору. У передмісті Берліну розташований концентраційний табір Захсенхаузен, важливий для українців, предусім, через те, що у ньому із 1942 до 1944 утримували Провідника Степана Бандеру.

Це були мої перші відвідини колишнього концтабору, потім був ще Освенцим, у планах інші. Але, незважаючи на те, що пройшов час, моторошні відчуття від згадки про ту поїздку не відпускають. Концентраційний табір, навіть, якщо там зараз всього-навсього музей, це місце, яке забирає частину душі, адже кожен сантиметр там розповідає про людські страждання.

Ми сьогодні згадуємо Провідника, цитуємо його праці. Я ж хочу, просто, показати кілька зроблених на старий мобільник фото із концтабору, де він перебував.

Читати далі


"Присіли на хвилинку" - вчений і бізнесмен Володимир Ситай

Присіли на хвилинку - Володимир Сітай

Кандидат технічних наук В.О. Ситай на конкретних прикладах розповідає про громадську роботу ГО "СПАС АТ" на Дніпропетровщині.

Ч.1

Аналітика і суспільство. Як обкрадається Україна і що з цим робити.

Ч.2

Читати далі


Україна vs Польща. Запеклі друзі?

Україна-Польща

За коментарем про причини загострення українсько-польських стосунків "Сектор Правди" звернувся до Голови інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича.

Читати далі


Володимир В'ятрович: декомунізація, архів національної пам'яті, Друга Світова та моральні авторитети

Володимир В'ятрович - голова інституту національної пам'яті

Збираючи матеріали для нового номера "Сектора ДІЇ", наша команда завітала до Голови Українського інституту національної пам'яті - Володимира В'ятровича. Відверто зізнаємося, години на інтерв'ю не вистачило. Національна пам'ять нашої держави складається із такої великої кількості гострих питань, а реальні проблеми (фінансові, бюрократичні, організаційні) настільки гальмують їх вирішення, що, мабуть, на розмову не вистачило би і цілого дня.

Пропонуємо відео з цього інтерв'ю.

Читати далі


Митець, Воїн, Націоналіст

Сергій Пущенко

Серед численних ідейних засад українського націоналізму та національних імперативів буття української нації є беззаперечне ствердження про неперервну тяглість багатогранної національно-визвольної боротьби. Українська Нація ні на мить не переставала боротися за утвердження в життя своїх найвищих ідеалів, серед яких абсолютним виявом вільної людини є Свобода.

Століттями покоління «мертвих, живих і ненарожденних» (Т.Шевченко) українців боролися за свою державність і суверенітет. Цей змаг не припинявся ні на мить, інакше ми перестали би бути українцями, асимілювавшись серед народів-завойовників. Але історичний момент постання нації - коли «перша крапля української червоної крові, у боротьбі за свободу, просочує українську чорну землю» - є єдиним і неповторним. «У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю», – стверджував Євген Коновалець. Від епохальної миті-моменту, коли народ постав нацією – духовною, світоглядно та ідейно однорідною субстанцією людської спільноти - він крокує у вічність, стає непроминальним і незнищенним. Тисячоліттями з лиця землі зникали, асимільовувалися племена, етноси і слабкі народи. Нації – ніколи!

Боротьба кожної нації за її свободу, державність і суверенітет, за своє місце під сонцем на планеті Земля ведеться в усіх її площинах – свідомій та інтуїтивно-підсвідомій, організованій та стихійній, в усіх життєтворчих напрямках – як мирних так і збройних: духовному, інтелектуальному, військовому, політичному, релігійному, дипломатичному, економічному, мистецькому тощо, ведеться усіма її верствами – політиками, військовими, науковцями, підприємцями, духовенством, інтеліґенцію, робітництвом, селянством, студентством…

Читати далі


Відродити українську Україну – це змінити стиль власного життя

НПУ Драгоманова

Колись давно, році так у 1989-му довелось мені бути присутньою на мітингу у Запоріжжі. То були часи раннього постсовка, і мітинг викликав велике зацікавлення, на ньому почувались так, як у теленовинах із США, чи Заходу, який щойно перестав «загнивати».

Мітинг був скликаний на захист української мови від утисків. І ми з колегою – тоді завучем школи, у якій я працювала вчителем української мови і літератури (і, до речі, на власній шкурі і нервах відчула ті самі утиски, проти яких виступали на мітингу) – пішли на цю дифіляду і попросились там виступити.

Нам було що сказати. Ми не особливо тоді занурювались у історію українських визвольних рухів, але гени українські були в нас домінантними. Молодь на чолі з мудрою викладачкою історії, що була у нас одним із найстарших завучів, заснувала у своїй рідній 59-й з поглибленим вивченням англійської щось на кшталт «Просвіти»: діти і вчителі співали в українському хорі і грали  разом  на одній сцені вистави українських драматургів. Ті, хто був звільнений від вивчення української мови (було таке право у батьків, і у мене на уроках на початку вчителювання сиділо до десятка звільнених від рідної мови), такі от діти до хору і театру не допускались. У нас, мабуть, була єдина школа в Запоріжжі, де учні зі сльозами просили повернути їм право вчити українську. Саме про це ми й хотіли розповісти на мітингу: як складно, нервозатратно, але неухильно і навіть азартно ми повертали дітям їх рідну мову.

Читати далі




Псих волонтерства (ненауковий монолог)

Псих волонтерства, коментар психолога

Волонтери - люди психовані. Правда-правда! Це я вам не як психолог, а як з майданно-воєнним стажем волонтер кажу. Так вже якось виходить у нашій країні, що конструктивні, сміливі, нестандартні рішення є можливість приймати тільки з психу. Психонули - вийшли на Майдан! Психонули - поїхали на фронт добровольцями. Психонули - і вже третій рік забезпечуємо фронт усім необхідним плюс канапки і концерт. Психи! Україна тільки на психах і тримається.

Передок не дивується, коли волонтери перевіряють по підрозділах наявність привезеної техніки і вимагають звіт за проср... пошкоджені і загублені дорогоцінні штукенції. І їм звітують. Психи - що з них взяти!.. Їм сьогодні не відзвітуйся - так завтра ж не приїдуть. І тоді плакали тепловізори, відеокамери, БПЛА, солярка, олів'є, труси, ремонти і концерт. Вони не плюнуть, не кинуть. Просто на черговій розвилці звернуть в інший бік: що у цьому куточку фронту убуде - то в іншому прибуде. У психів рознарядки немає. Вони самі собі - плани, рознарядка, бухгалтерія ets.

Читати далі