Друг Фантом/ Friend Phantom
Загинув голова Полтавського осередку ПС – друг Фантом. Полтава. ДТП. Разом з дорожньо-постовою службою переслідували автомобіль, що не зупинився на блокпості. Загинули міліціонер і наш Фантом.
Я прекрасно знала його і його дружину Альтаїр. Перший склад розвідки ДУК ПС – наша група і група Барса-Фантома, які незабаром злилися в одну. Тихий, інтелігентний викладач вузу раптово розкрився як першокласний фронтовий розвідник – винахідливий, непомітний, обережний, і як талантовитий інструктор для новобранців. А Таня-Альтаїр була турботливою матусею для роздовбаїв-розвідників і потроху вчила недосвідчену молодь стріляти. У них був дуже щасливий шлюб і троє дорослих дітей.
Після травми, отриманої в боях за Савур-могилу, він не зміг уже повернутися на фронт. Закінчилось літо, і Тані, теж вузівському педагогу, час було вертатися на роботу. Обидва дуже сподівалися, що нас легалізують – тоді вони могли б воювати разом з нами, не втрачаючи роботу. В очікуванні цього повернулися до Полтави. Фантом почав займатися організаційною роботою, Альтаїр збирала гроші і речі на допомогу ДУК. І тут таке. В такий час загинути не в бою…
Краще за будь-який некролог – нарис нашої Алли Мегель “ФАНТОМ І ТАНЯ” “Фантом, як, даруйте, піпець, – завжди наближається непомітно. От кому підходить його псевдо! Якби на вигляд більш як сорокарічному Фантому запропонували зіграти привида, фільм став би бестселером, а актору гриму було би не потрібно. Не один сепаратисто-терорист наклав у штани, коли перед ним – нечутно, як привид, – виникав зненацька Фантом. Цей худий високий чоловік (колись, у мирному житті – викладач) рухається, мов тінь. От стоїш так у черзі в їдальні і раптом ззаду напівголосом – напівшелестом: «Добрий день…» – Фантом підкрався непомітно. Було би й зовсім не видно, якби не Таня.
Фантом і Таня завжди ходять разом. Вони нерозлучні, наче дві рукавички – ліва і права. Те, чого замало у Фантома, вистачає у Тані і навпаки. Він – худий і довгий, наче тінь при західному сонці, вона –як сонечко в зеніті – з такими округлими, виразно жіночними формами. У нього – аскетичне худорляве лице з глибоко прорізаними мімічними зморшками і трошки великуваті – ну, геть дитячі вуха трошки врозліт У неї – гарне чорне волосся (про таке пишуть в книгах – як воронове крило), виразне вродливе обличчя, трошки схоже за типажем до автопортретів моєї улюбленої Зінаїди Серебякової. Він – неговіркий, рідко усміхнений, але відчувається, що може й зірватись при нагоді. Вона – привітна, завжди спокійна, легко й природньо сходиться з людьми. Й кого вже приймає – той може покластись на неї, та, власне, й на Фантома, цілковито й беззастережно. Бойове братство – це якраз про цих двох.
В бою їм ціни немає. Є тільки та – у десятки тисяч зелених – яку призначив ворог за їх голови. Вони – диверсанти супер-кваліфікації. Фантом володіє всіма видами зброї, Таня – снайпер.
– У криївку снайпер приходить мінімум за три години до початку бою, – розповідає Таня новачкам, – за цей час він вслухається і внюхується. Запахи й звуки проникають в нього й стають наче частинкою його істоти. Тільки так він може почути – по звуку, чи по запаху – наближення ворога. Я починаю розуміти природу Таниного дивного спокою. Цей спокій такий, наче вона несе на розправленій долоні повну по вінця склянку води, а вода й не рухнеться. Саме такий глибокий внутрішній спокій потрібен снайперу для успішного двобою з ворогом. Щоб постіл був влучний, щоб не викрити себе. Таня – кошмар новачків. Адже саме вона – у засідці зі своєю ґвинтівкою – і є той сюрприз, який обіцяє їм на початку вишколу підступний Фантом. Задача новачків для початку просто прийти живими до місця призначення. І безпечні вояки радісно ломляться крізь хащі, не роздумуючи, що ось тут, у кущах на них чекають всілякі несподіванки – розтяжки, що символізують ворожі міни, блукаючі тіні Фантома і снайпер Таня у своїй добре замаскованій схованці.
– Все, вилазьте на стежку! – чути крик у лісі, – ви всі – двохсоті! Що ви ломитесь по лісі, як лосі?! Що ви тупаєте, як слони?!
Новачки понуро вибрідають на галявину. Завалили. Фантом підкрався непомітно.
Таня посміхається і підморгує: нічого, зате в бою не будуть ґав ловити. Бо там за таке – смерть. А тут, на полігоні, – всього лиш крик невдоволеного Фантома”.
Олена Білозерська
Friend Phantom
Friend Phantom, the head of the Poltava unit of PS, has died. Poltava. A road traffic accident. He together with the traffic patrol was following a car, which did not stop at the checkpoint. A policeman and our Phantom have died.
I perfectly knew him and his wife - Altair. The first group of UVC reconnaissance was our team and the team of Bars- Phantom, which soon merged into one. Quiet, intelligent, high school teacher suddenly revealed as a resourceful, discreet, cautious first-class front-line spy and as a gifted trainer for beginners. Tanya- Altair was a caring mother for undisciplined reconnaissance officers. She taught inexperienced youth to shoot. They had a very happy marriage and three adult children. After an injury received in a battle for Saur Mohyla, he could not return immediately to the front. When the summer was over, Tanya, also a high school teacher, returned to the work. They both really hoped that we would be legalized; then they could fight as a UVC soldiers, not losing their jobs. They returned to Poltava; Phantom started some organizational work, Altair collected money and things to help UVC. And this happened. In our time, he died not in a battle...
Better than any obituary - Alla Mehel’s essay ‘Phantom and Tanya’: ‘Phantom was like, excuse me, the fucking end - always close by without being noticed. That is why he received this nickname! If Phantom would be offered to play a ghost in a film, the film would be a bestseller, and the make-up for actors would not be required. Many terrorist-separatists got cold feet when in front of them - silently as a ghost – suddenly appeared Phantom. This slim tall man (in peacetime was a teacher) moves like a shadow. So if you stand in line at the cafeteria and suddenly hear behind, speaking in undertones: "Good afternoon..." - Phantom came quietly. He would be completely unseen without Tanya. Phantom and Tanya always go together. They are inseparable like two gloves - left and right. What Phantom has too little, Tanya has enough and vice versa. He was thin and tall, like a shadow in the setting sun, she- as the sun’s zenith - with rounded, distinctly feminine forms. He had an ascetic thin face with deep mimic wrinkles and a little big, as a child, ears. She has a beautiful black hair (as is written in the books - as a raven’s wing), expressive handsome face, a little similar in type to my favourite - Zinaida Serebyakova. He was taciturn, rarely smiling. She is friendly, always calm, easily and naturally get to know people. And this people could rely on her, and, in fact, on Phantom, completely and unconditionally. Fighting Brotherhood is precisely about these two. They are priceless in a battle. There was only a price in the tens of thousands of green, which is named by the enemy for their heads. They were super skilled diversionists. Phantom knew all kinds of weapons, Tanya is a sniper. ‘In secret places sniper comes at least three hours before the fight’ - says Tanya to newcomers – ‘during this time he/she listens and smells about. Smells and sounds penetrate him/her and become like a part of his being. The only way to know that an enemy is coming is the sound or smell’. I'm starting to understand the nature of Tanya’s surprising calm. She is calm as if she straightens palm and bears full glass of water and the water does not move. This deep inner peace is needed for successful sniper in a fight with an enemy, to make an accurate shot and not to expose her. Tanya is a nightmare for beginners. After all, she is - in ambush with her gun - a surprise that nasty Phantom promised to newcomers at the beginning. The task for them is just to come alive to their destinations. Reckless soldiers run through thicket, without hesitation that all sorts of surprises are waiting for them in the bushes - stretching symbolizes enemy’s bombs, wandering shadow of Phantom and sniper Tanya in her well-camouflaged hiding place. ‘Stop, come out on the trail!’ - a cry in the forest is being heard- all of you are two-hundred! Why are you going through the forest as elks?! What are you stomping like elephants?! Newcomers sadly go to a lawn. Failed. Phantom came quietly. Tanya smiles and winks: it’s ok; they will be fine in a battle. There is death, but here, at the site, only a disgruntled cry of Phantom. ‘
Olena Bilozers’ka