Інтерв"ю у командира Корпусу Друга Летуна

Днями взяла інтерв"ю у командира Корпусу Друга Летуна. Гарна вийшла розмова, змістовна. І, хоч у нас тепер значно більше приміщення інфоцентру, сидіти все одно довелось на кухні. Та, може, воно й на краще, на кухні розмова виходить задушевніша. Кілька разів у двері ломився хтось із бійців. Командир реагував з гумором:
- Ну, що, боєць, ось і ти в історію потрапив, - і іронічно кивав на диктофон.
І сам потрапив в "історію".

Сиджу я, значить, у своїй кімнаті на другому поверсі і розшифровую інтерв"ю. Робота кропітка, бо те, про що ми так приязно говорили, треба тепер реченнями записати, та ще й так, щоб якомога ближче до реальності зберегти мову і по можливості передати настрій. Працюю, коротше. Перенесла запис в ноутбук і включила динаміки на всю гучність. По сходках підіймаються два бійця (довідки треба їм про перебування в зоні АТО).
Перший:
- Пані Алло, ви є?
Другий:
- Тихо! Не чуєш, пані Алла з полковником Летуном сваряться!
- Так Летун же вчора поїхав з бази?!
- Та, де поїхав? Його ж голос?
- Та, кажу тобі, поїхав!
Тихенько стукають.
Я: - Швейцарів нема, заходьте!
Заглядають у кімнату, бачать диктофор і ноутбук на столі.
Перший:
- От блін, тре було на цинк 5,45 спорити!
Сміялись.