Моя друга домівка

На базі 5-го окремого батальйону ДУК ПС я живу з початку серпня. 3 місяці. Нормальний такий термін) Плавно військова база правосєків перетворилася на мою другу домівку. У якій є моя кімната - власна берлога. Звісно, кожному хочеться, щоб вдома було затишно, комфортно, привітно і приємно. І мені теж. Власне, не скажу, що в мене не так. Просто хочеться ще краще. Тож я сьогодні вирішила прикрасити кімнату життєво необхідним атрибутом - шторками) Нормальними людськими шторками!

Друг Святий підвіз до невеличкого базарчику в смт Покровське. Заходжу в дуже тісний і непримітний міні-магазин з величезним надписом "ШТОРИ". Зупиняюсь майже на порозі. І розумію, що зайшла трохи невчасно... Продавчиння вела дуже експресивну бесіду зі своїм, як я зрозуміла, знайомим.

Продавчиня: Шо в нас за люди живуть?! Нічого їм не треба, окрім себе самих. Байдужі, тверді, як дерево!..

Знайомий: Ну, таке-то, шо поробиш...

Продавчиня: Оно буржуйки військовим, що тут в нас під боком, волонтери зі Львова привезли. Уявляєш, зі самого Львова! А у нас, що не знайшлося б тих буржуйок?!

І тут жіночка побачила, що я стою на порозі і трохи ніяковію, чекаючи закінчення їх розмови.

Продавчиня: Он дитина у формі. Доцю, то ти теж воюєш? (Я просто у камуфляжі)

Я: Ні, я не воюю. Воюють наші хлопці, а я пишу про те, як вони це роблять.

Продавчиня: Ну все одно. Що тобі, дитино?

Я: Мені шторки треба.

Продавчиня: Вибирай і я тобі їх подарую!

Я: Та ні, мені не треба нічого дарувати. Не зручно. Я заплачу.

Продавчиня: Ні-ні-ні. Я сама волонтерка, допомагаю військовим і тобі допоможу.

Я: О, а яким військовим Ви допомагаєте?

Продавчиня: А нашим тут, у Великій Михайлівці, військовим.

Я: Так це ж ми - "Правий сектор"!

Продавчиня: Ні, то 5-ий окремий батальйон.

Я: Все правильно. У Великій Михайлівці в таборі "Дружба" дислокується 5-ий окремий батальйон Добровольчого Українського Корпусу "Правого сектору".

Продавчиня: Так чудово. А я за Яроша голусувала. І вам завжди харчі передаю. Виноград смачний був?

Я: так, дуже смачний. А Вас як звати?

Продавчиня: Мене - Валентина. А тебе?

Я: Мене - Рута.

Продавчиня: Ну, вибирай, дитино, шторки.

Отак ненароком я натрапила на наших друзів-волонтерів. Приємно знати, що такі люди поруч. До слова, за шторки пані Валентина у мене грошей так і не взяла. Дякую їй і всім таким, як вона))