Побратим (Щоденник фронтового кореспондента)

«Приїхало штабне начальство!» –В одну мить розлетілася новина по усьому підрозділу, отже, - недарма. Мільйон здогадок, припущень, домислів... Мети приїзду ніхто ж не знає, а це - найважче.

Глянув, – стоїть з комбатом «мужик» у камуфляжі, про щось розмовляють… Та за мить ситуація різко змінюється: підходить, подає руку, вітається. Коротко представляється: «друг Сокіл». І так з усіма, хто є поруч. Шило в мішку не заховаєш, зразу ж відчув – переді мною людина військова. Причому, не за формою, а за своїм внутрішнім змістом: раціональністю чітких, до глибини продуманих вчинків та дій, акуратністю, виваженістю думок, їх формулюванням. Останнє особливо проявилось увечері в тісному кубрику за чаєм. Глянути зі сторони: сидить посеред нас такий же, як і ми, простий вояк. З тими ж наболілими проблемами, шуткує, «підколюючи» нас, а ми – його. Рівний серед рівних.

Подумаєте – панібратство? Ні. Серцем відчуваю: Господь кожній людині від її народження, незалежно від раси та віросповідання, поклав здібність розрізняти чесноти і вади, сумління і безсоромність у ближньому нашому. Тому не буду творити цій людині якийсь PR, а пишу все щиро і від свого серця.

На наступний день особисто я взагалі був шокований, дізнавшись під час нагородження наших вояків, що друг Сокіл є полковником запасу і начальником штабу нашої Української Добровольчої Армії.

Та все ж у душі муляє сумнів: який же він, у дідька, полковник і займає таку посаду поруч нашого Провідника Дмитра Яроша, коли він ділить з нами нашу кашу, спить поруч у тісному кубрику, ходить у «броніку» і з « калашем» з нами на наші позиції на передку?

Відповідь проста – він для нас побратим.

Записи фронтового кореспондента.
Віталій Кудін (старший) – окрема тактична рота «Волинь»
Української добровольчої армії,
« Сектор М»

18.01.2017.