Правий сектор та франшиза
Кілька днів тому під час виру мукачівських подій одна поважна, а може і не дуже людина, в минулому журналіст, нині – депутат ВРУ запустила новий «аналітичний вброс» на тему «Правого сектора». Суть «вбросу» полягає у поширенні тези про те, що «Правий сектор» – це така собі франшиза, коли особам, які бажають у своїх регіонах увійти у структуру ПС та здатні добувати на місцях фінансування для бойових підрозділів «Правого сектору», від організації дається певний карт-бланш на порушення діючого законодавства, а на походження коштів закривають очі. Такий стан речей називають однією із причин стрілянини в Мукачево.
Відносно вдало (на відміну від шестирічного п’ятикласника) запущений інформаційний вкид вже підхопили якісь політологи, радники міністра внутрішніх справ (що вже дає уявлення про те, звідки ростуть ноги у даного заходу), а на перший погляд логічно викладені тези мають всі шанси закріпитися у свідомості громадян, котрі претендують на освіченість. Але …
Все було б добре, і навіть можна було б повірити, якби певними висновками про «Правий сектор» поділилася особа, котра може вважати себе експертом по даній організації. Але людина, котра не розуміє різницю між політичними структурами ВПР «Правий сектор» та Добровольчим Українським Корпусом і, очевидно, не може пояснити чим запасний батальйон ДУКу відрізняється від бойового. Експерт, який жодного разу за час своєї експертної діяльності, не спромігся відвідати ні базу ДУКу, ні навчальний центр, ні бази запасних батальйонів, хоча це нескладно для людини, котра прагне сформувати об’єктивне враження, за визначенням не може вимагати довіри до своїх суджень. Враховуючи надзвичайну прискіпливість правоохоронних органів до «правосєків» та готовність гризти землю, аби за найменшу провину запроторити націоналістів за грати без можливості внесення застави, неможливо без сміху читати вигадки про те, як довгий час ВПР «Правий сектор» плете сірі оборудки, а брава місцева міліція нічого не помічає. Брава міліція в нашій державі не помічає лише тих злочинів, які вчиняє сама чи у співучасті з іншими органами влади.
Таким чином, ми маємо не авторитетну експертну думку про ПС, а, всього-на-всього, чергову невдалу спробу описати патріотизм економічними категоріями. Ділки при владі, котрі звикли торгувати та торгуватися, ніяк не можуть зрозуміти, що для захисту Батьківщини від іноземних загарбників не потрібна ніяка франшиза.
Потрібні лише бажання жити на власній землі, намір передати її своїм дітям та готовність пролити кров, захищаючи своє.
