За офіційними даними довжина фронту сьогодні сягає майже 4 тисяч кілометрів. Вздовж неї - величезна кількість територіальних громад, кожна з яких має свій власний досвід війни. Ворожі обстріли, робота російських диверсійних груп роблять ці громади зоною активних бойових дій, з повсякчасною загрозою втрати житла і постійним ризиком згинути від ворожого снаряду, ракети, кулі.
Гуманітарна ситуація тут складна. Розбиті дороги утруднюють зв’язок з тиловими районами. Ризик потрапити під ворожий вогонь відокремлює прифронтові села і селища від мирного життя, постачання, комунікацій… І розуміння.
Люди в прифронтових громадах часто почуваються покинутими наодинці зі своїми проблемами. Їх відкрито звинувачують в тому, що вони нехтують своєю безпекою. Обмежена інформація породжує непорозуміння, що аж ніяк не сприяє вирішенню проблем.
Як нам посилити, а подекуди й відродити почуття єдності? Як зберегти реальну згуртованість конкретних громад перед лицем великої біди й загрози? Звичайно ж – розповісти правду.
Саме для цього команда продакшену «Сектор правди» започаткувала проект «Прифронтове життя». Перша частина проєкту показала життя прифронтового Запоріжжя, а для зйомок другої документалісти на чолі з режисеркою Марією Яремчук вирушили на у прифронтові малі громади Сумської області.
Перша. Всім відоме місто Нікополь, яке вже два роки ворог стирає з лиця землі щоденними обстрілами. В Нікополі живуть люди з окупованих селищ, розташованих на іншому боці Каховського водосховища. Серед них Андрій (ім’я змінене). В його хаті оселилися російські військові, а сам чоловік із родиною виїхав. Проте Андрій, як і інші односельчани, має можливість періодично їздити додому, скориставшись паромною переправою, в першу чергу для того, щоб допомагати літнім родичам. Так от, Андрій абсолютно серйозно каже: «ну а що, я спілкуюся із росіянами, які живуть в моєму будинку, нормальні хлопці, ми з ними дружимо».
Історія друга. Інтерсіті Запоріжжя-Київ. Молода дівчина від самого Запоріжжя переглядає на планшеті серіал «Інтерни» із тим самим охлобистіним, який заявляв «ми всіх уб’ємо», маючи на увазі українців. Дівчина дивиться серіал безвідривно, періодично сміється, мабуть дуже веселі жарти. Коли розряджається планшет, продовжує на мобільнику. Напередодні протягом доби, згідно із офіційною інформацією, російські війська здійснили 265 обстрілів по 10 населеним пунктам Запорізької області.
22 Березня о 19.28 російський новинний ТГ-канал РИА Новости розмістив коротке повідомлення про те, що у московському Крокус Сіті Холі сталася стрілянина: як мінімум три людини (потім їх стане чотири) в камуфляжі відкрили вогонь, є поранені. І буквально слідом: у будівлі почалася пожежа. Кореспондент каналу, що в цей час перебував у Холі - там мав відбутись концерт групи “Пікнік” - уточнив деталі події:
в партер забігли люди у камуфляжі й відкрили вогонь з автоматичної зброї;
потім вони кинули гранату, чи запалювальну шашку, після чого почалася пожежа;
люди, що знаходились у залі, лягли на підлогу, щоб убезпечитись від стрілянини, і лежали хвилин 15-20;
потім глядачі почали повзком вибиратись із залу, багатьом це вдалося;
для гасіння пожежі задіяна авіація;
дах будівлі завалився;
чотирьом зловмисникам вдалось вийти з будівлі й поїхати з місця подій;
роскомнадзор зафіксував кратне збільшення навантажень на сервери популярних соцмереж і месенджерів.
Журналіст(ка) із задоволенням послухає історії про ваші пригоди за весь час волонтерства, а коли ви втомитеся – розповість свої, отже поїздка точно вийде цікавою.
Дорогою ви зупинятиметеся не лише попити кави, а і у всіх точках, де є що відзняти чи сфотографувати, тож подорож буде не лише цікавою, а і пізнавальною.
Журналіст(ка) дорогою проведе вашій команді кілька експрес майстер-класів зі створення контенту. (Як мінімум постійно вимагатиме повернути телефон горизонтально під час зйомки)
Можна не думати про фотозвіт. Все буде відзнято і зафіксовано.
Відеоролик із поїздки – це не лише емоційна згадка про наш буремний час, це ще і спосіб залучення допомоги та коштів.
Ось такий відеоролик вийшов у нас із ГО "Мішок" із поїздки на Харківщину та Донеччину.
Коли наша команда проводить тренінги за програмою «Ворожі ІПСО. Як визначити і протистояти», завжди зазначаємо, що на ІПСО ведуться всі, незалежно від рівня освіти і соціального статусу, в тому числі академіки, інтелектуали, власники великих бізнесів, журналісти, навіть люди зі стійкою психічною організацією )) … Нам, звісно, спочатку не вірять )) бо розумна людина ж не може повірити у фейк про те, що в Україні вбивають російськомовних прямо на вулиці. Потім ми починаємо розбиратися із тим, що в абревіатурі ІПСО літера П (психологічні) існує не просто так. І для кожної цільової аудиторії є свої прийоми розкачки на емоції і свої механізми підсадки на ворожі меседжі.
“Мене тригерить саме слово ІПСО. Дуже зручне. Особливо коли хочеться сховати якусь фігню. І зачасту до ворожих ІПСО зводять незручні теми” (з коментарів у мережі Фейсбук)
Коли наша команда починала проводити на Тернопільщині тренінги “Ворожі ІПСО. Як виявити та протистояти?”, нас навіть військові з великими зірками питали:
А скажіть, що таке ІПСО?
Зараз цю абревіатуру знають всі. І тепер зазвичай запитують:
Невелика імпровізована робота нашої команди, де ми спробували осмислити і дати відповідь на питання, що робити цивільним в очікуванні можливої мобілізації.
“Будь-який солдат, якому ставлять питання про те, що там відбувається на фронті, він завжди не знає, що відповідати. Тому що, чим менше зірок на твоїх погонах, тим менше ти взагалі володієш стратегічним задумом командування” (журналіст, воїн ЗСУ Павло Казарін у програмі “Рандеву з Яніною Соколовою”).
Атакам ворога на полях боїв, наступам і контрнаступам завжди передує інформаційна обробка супротивника, тобто нас із вами. Дуже часто в інформаційній війні проти українців російські спецслужби використовують брехню:
фейки - вигадані, підтасовані факти,
діпфейки - підробки відео з висловлюваннями відомих політиків та військових, виготовлені за допомогою штучного інтелекту,
“Я продовжую пошук свого синочка (прізвище, ім’я) 14.09.2002 р.н. Молю всіх про допомогу. Знаходився в м. Мар’їнка Донецької обл. Був поранений і залишений на окупованій території. Я благаю всіх небайжих про допомогу” (Текст під фото бійця на сторінці “Пошук людей” у мережі Фейсбук)
На тренінгах з інформаційної безпеки ми завжди показуємо скріншот цього повідомлення і запитуємо:
Що не так з цією публікацією?
Учасники озвучують свої версії відповіді, але завжди дивуються, коли чують нашу версію:
У цій публікації не так все. Її просто не повинно бути у соцмережі.
“Іноді мені здається, що всі, хто лишився, бездумно засуджують всіх, хто виїхав, просто за самий факт перетину кордону” (З листування в чаті Телеграм)
Найбільшою помилкою нашого часу є думка, що сучасні військові конфлікти мають кордони й чітку лінію фронту. Це - далеко не так. Адже сучасна війна - гібридна, вона ведеться не тільки на землі. Полем бою стає економіка, політика і, звичайно, інформаційний простір.
Специфіка гібридної війни полягає в тому, що ракетним, бомбовим та артилерійським ударам як правило передують інформаційні. Такі удари спеціалісти називають ІПСО - інформаційно-психологічні спецоперації. Якщо на початку вторгнення ця абревіатура була відома хіба фахівцям дуже специфічних професій, то зараз її знають навіть бабусі, що активно дописують у Фейсбуці. А самі спецоперації поступово виходять за рамки супроводу воєнних дій і оформлюються у самостійні стратегічні напрямки війни. У цьому матеріалі ми розповімо вам про один із таких напрямків.
Стратегічна ІПСО - це велика, розгалужена операція, що має масштабні цілі. Командування російських інформаційних військ (а вони підпорядковуються Головному управлінню розвідки зс рф) поставило мету: розділити на два ворогуючих табори людей, що виїхали з країни після 24.02.22, і тих, хто залишився, чи невдовзі повернувся в Україну і живе тут. Тобто зробити ворогами рідної держави й завадити повернутися на Батьківщину майже 5 млн. українців (за даними заступника директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи Олександра Гладуна саме стільки виїхало за межі держави з початком вторгнення).
