Розвідка. Важко уявити більш романтичну назву бойового підрозділу. Не дарма маленькі хлопчики, граючись у війну, більш за все полюбляють називати себе саме «розвідниками». Тими, хто йде попереду всіх. Хто, в буквальному сенсі слова, є очима та вухами рот, батальйонів та бригад.
За останній час хіба що зовсім ледачий не дав копняка журналістам: і ледачі вони, й брехливі, й непрофесійні та й гроші люблять до нестями. А більшість сюжетів – архівна, мовляв, з’йомка. Так то воно так, але й серед океану бруду, що ллється з ефіру, ще залишились журналісти, які намагаються донести до своїх глядачів правду про цю війну. Й інтерв’ю вони роблять не з «паркетними» генералами під філіжанку кави в затишному кабінеті, а на самому краю. І сюжети свої не з архіву беруть, а знімають в буквальному сенсі «наживо». В окопах та бліндажах, лежачи під мінометним обстрілом поруч з бійцями.
Влащенко: Сьогодні у нас в студії народний депутат України, голова військово-патріотичного руху "Правий сектор" - Дмитро Ярош. Привіт, Дмитре. Рада вас бачити не в лікарняній палаті. Поки ви воюєте на сході, туту смертельній сутичці сходяться ті люди, які пліч-о-пліч стояли на Майдані. Ви весь час на війні, але ви народний депутат. Ви себе ким вважаєте - політиком чи військовим?
Ми живемо в епоху історичних змін… Міняються люди, влада, кордони, поняття, історія, менталітет… Про ці зміни ще напишуть в підручниках історії. І нам пощастило жити в цей складний, але цікавий час.
Ще б 2 роки назад бабці, що сидять на лавочках під будинками, тільки б і пліткували про те, яка «нікчемна» у нас молодь, яка ні на що не здатна: «Не дай Боже війна – нікому буде нас захистити»… Зараз ці слова звучать як знущання.
Дії представників влади відносно підрозділу «Торнадо» абсолютно не вкладаються в рамки здорового глузду, зате легко пояснюються логікою самозбереження антинародного режиму. Ці дії – ніщо інакше, як удар по українському добровольчому руху в цілому.
Що таке добровольчий рух з позицій нинішньої влади? По-перше, це перешкода для реалізації «договорняків» з Москвою, а також донецькою регіоналівською «знаттю». По-друге, це перешкода для реалізації кримінально-бізнесових інтересів окремих представників режиму (нагадаю, що «серйозні проблеми» у «Торнадо» почалися після того, як його бійці стали на заваді руху контрабанди). По-третє, це політичні конкуренти. У патріотів немає коштів, аби на кожних виборах одурманювати населення, заставляти всю країну біл-бордами, засипати кожну пенсіонерку «гречкою». Зате, жертовно захищаючи Батьківщину, вони здобувають все більшу підтримку населення. Це також дуже сильно непокоїть нашу «демократичну владу».
Дуже незвичайний та майже випадковий випуск "Присіли на хвилинку" на кухні ДУКу із відомою київською сценаристкою Наталкою Ворожбит, яка писатиме сценарій для фільму про аеропорт, та другом "Гатилом" - безпосереднім учасником тих подій.
В ДУК-інфо присіли на хвилинку..."Крава та компанія"
На початку червня, а саме 01-02 червня 2015 року, до нас у Полтаву завітали дуже цікаві гості зі Львову - ОУМ СПАДЩИНА майстерня «Мистецький простір» з вербатім документальна драма «Двадцятилітні» присвячено 70 річниці УПА. Ця зустріч стала можлива завдяки Людмилі Верещагіній та Благодійній організації «Благодійний фонд «Альтаір ПС».
Чи бачили ви, як дорослі дядьки-«правосєки» радіють подарункам? Як за мить вельми суворі обличчя сяють посмішками? Тоді раджу дочитати до кінця й фотографії подивиться. Підрозділи ДУК «Правий Сектор» існують лише за підтримки українського народу, волонтери привозять купу харчів, однострої та всіляке військове обладнання. Без цієї підтримки наше існування просто неможливе. Ми призвичаїлись та інколи навіть не помічаємо їхньої копіткої праці. Хоча насправді ми щиро вдячні навіть за найменшу допомогу.
Коли я дивлюсь на ці фото Ігоря Іваровського (друга Гаріка), то завжди згадую кадри новинної хроніки півторарічної давності. Там мами і бабусі блокують танки ЗСУ, тримаючи за руки малих дітей і онуків. Принесення в жертву дітей - явище богопротивне. Той, хто це робить, має знати, що буде покараний здійсненням своїх бажань. Бажання тих, хто кликав: "Путін, введи війська!" здійснилось. Ось результат... Так виглядає "руський мір" на українській землі. Той, хто очікував чогось іншого, погано вчив історію. Руйнація - фізична, генетична, духовна - почерк кривавої імперії. Несамовита швидкість, з якою вона духовно і психічно деградує, - то жнива з її сатанинських посівів. Шкода тільки, що у боротьбі з цим молохом гинуть і калічаться найкращі наші хлопці.
