Яке положення Добровольчого Українського Корпусу на фронті? Які задачі ставляться перед ДУК в контексті оновлених політичних цілей НВР «Правий сектор»?
По-перше, Добровольчий Український Корпус і надалі виконує свої завдання і на фронті, і у прифронтовій смузі. Їх доволі багато, ми на прохання Генерального Штабу Збройних Сил України і конкретно начальника Генерального Штабу генерал-полковника Муженка відвели п’ятий батальйон з позиції «шахта Бутовка», саме там вони розташовувались, район Опитного, Авдєєвки не тільки на Шахті стояли, але відвели, щоб не провокувати ситуацію, щоб наша «дорога» і «улюблена» влада могла показати, що вони виконують там мінські домовленості і все таке інше, хоч на мій погляд це абсурдне рішення.
Як тільки почули звістку про те, що Правий сектор збирає Віче на 21 липня, в нас не було роздумів, їхати чи не їхати. Безперечно, їдемо. Чому? Бо вже з досвіду роботи знаємо, як веде свою діяльність ПС.
Знаємо, що завжди зі спірних питань представники ПС вели перемовини із офіційними силовими структурами, часто знаходили порозуміння і певні питання вирішувалися. Коли не знаходили компроміс, вже тоді виходили із розголосом інформації, саме такі моменти в нас прийнято називати «розхитування човна», «картинка для Кремля», «виконання плану путіна». Дивним чином порозуміння часто знаходилося саме тоді, коли потребувалася допомога ПС в координації дій в зоні АТО, і не просто в зоні АТО, а в гарячих точках, де й були представлені невеликими підрозділами сили ПС. Так, порівняно із всіма силами ЗСУ, МВД та СБУ їх не просто мало, їх всього декілька відсотків на всю лінію фронту.
Автор Ідеологічний референт 12 ЗБАТ ДУК ПС Сірий від .
«Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний» Степан Бандера
Сьогодні нація опинилась перед вибором і мусить його зробити.
Проте, коли чобіт російського окупанта топче українську землю, а яничари від минулого та сьогоднішнього режимів внутрішньої окупації точать державу зсередини, частина суспільства піддається на пацифічну колискову: треба мир, домовленності, штики в землю. От тільки для влади і навколовладних «одобрямс» існує проблема з націоналістами, що свідомо та оружно, починаючи з Майдану, вмирають за Україну і ніколи не дадуть домовитись з Путіним.
Після перемоги Майдану у Президента була можливість очистити владу Закарпатської області від проросійськи налаштованих чиновників, хабарників та кримінальних авторитетів. Спочатку здавалося, що він на вірному шляху.
Було звільнено більшість ключових чиновників часів Януковича, серед яких:
голова Закарпатської обласної державної адміністрації Ледида Олександр Олександрович;
начальник управління МВС України в Закарпатській області Варцаба Василь Миколайович;
начальник управління СБУ в Закарпатській області Феделеш Михайл Михайлович;
прокурор Закарпатської області Корбань Володимир Вікторович;
начальник Чопської митниці;
начальник контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області;
начальник Управління ДСНС України у Закарпатській області;
начальник Головного управління Міністерства доходів і зборів у Закарпатській області;
начальник Головного управління юстиції у Закарпатській області;
начальник Головного управління Держземагентства у Закарпатській області;
начальник Закарпатського обласного управління лісового та мисливського, господарства;
начальник Чопського прикордонного загону;
начальник Мукачівського прикордонного загону.
Тобто президент призначив на їх місце свою команду, а це всі ключові посади області. Але, на жаль, нові призначення отримали не патріоти України чи Закарпатської області, а доволі сумнівні персонажі.
Після першого мінського договорняку інформаційним простором стабільно поширюється інформація про те, що до мінських угод існує таємний пакт Порошенка-Путіна, де закріплені певні додаткові умови стабілізації ситуації на Сході України.
Поштовхом до появи такої інформації стала заява Держсекретаря США Джона Керрі в Парижі, після перемовин із російським міністром зовнішніх справ Лавровим. У заяві Керрі йшла мова про те, що для імплементації пунктів мінських домовленостей «додатково президентами обумовлені деякі терміни здійснення тих чи інших дій».
«Перерозподіл контрабандних потоків - звичайно, він завжди був на Закарпатті, але не в такий спосіб. Якщо це перерозподіл контрабандних потоків, то це не так з'ясовується. Це з'ясовується законним шляхом»
Василь Губаль.
З 17 вересня 2014 по 15 липня 2015 голова Закарпатської облдержадміністрації
Зазирнемо в історію контрабанди на Закарпатті більше як на 20 років. В 90-х розпочалося масове перевезення контрабандних товарів через кордон. Із за кордону ввозилась бакалія, кондитерські вироби, одяг, взуття, електроніка, все те чого не було в часи СРСР. Саме на початку 90-х Мукачево стає одним із найбільш кримінальних міст в Україні. Найвпливовішим авторитетом вважався Михайло Токарь (Геша), за вирішенням питань, пов’язаних з несанкціонованими «наїздами» «братви» чи викраденням автомобілів, до нього зверталися не тільки представники бізнесу, але й міліцейські чини.
Багато питань задають "Правому сектору" щодо нашої протидії режиму саме зараз, під час війни: "Чи доцільно в такій ситуації послабляти владу?", "Навіщо ще й другий фронт?" і так далі.
Для початку внесемо ясність: для нас абсолютно не є першочерговим саме силове протистояння з системою. Головним є ціль - зміна безхребетної поведінки держави на позицію захисту державних інтересів. Проте правих мітингів і маршів влада чомусь не чує... А коли гине Батьківщина - її порятунок є обов'язком кожного українського патріота!
