В інтерв’ю 5-му каналу, 5-го серпня, очільник Закарпаття Генадій Москаль знову взявся розповідати суспільству веселі байки про «Правий сектор». Цього разу він заявив, що члени «Правого сектору» Закарпаття на замовлення кримінальних кланів міняли владу на місцях.
У нас в ДУК-інфо є в наявності звіт 1-го ЗБАТУ та «Правого сектору» Закарпаття про роботу, починаючи ще з часів Майдану. Об’ємний документ на 124 сторінках і це лише факти, докази зберігаються окремо. Детальне вивчення даного файлу дозволяє ствердно заявити: «Москаль, ти не правий!».
Далі публікуємо частину звіту, яка стосується участі ПС Закарпаття у зміні місцевої влади із деякими нашими коментарями. (Стилістику та орфографію оригінального тексту збережено, коментарі ДУК-інфо виділені курсивом)
Продовжується кампанія з дискредитації добровольчого руху. Зневірена дотеперішніми невдачами громада є добрим підґрунтям для зерен сумніву, що проростатимуть тотальним розчаруванням та втомою.
Але історія вже відсортувала правду й істину від фальші, пропаганди і маніпуляцій. Чому ж ми продовжуємо ходити по колу власних помилок?
Друга половина 1944 р. Повна окупація радянським режимом українських земель. Фактично зміна одного окупаційного режиму іншим. Протистояння радянської влади та Української Повстанської Армії.
Якщо розібрати по пунктах – паралелі із сьогоденням очевидні.
Автор Ідеологічний референт 12 ЗБАТ ДУК ПС Сірий від .
Ми резерви, та ось вже без ляку Ми з світанком піднімемось сивим. Ой, шалена це буде атака І скінчиться, звичайно, — проривом.
Дмитро Павличко
Напевно, тільки в «Утопії» Томаса Мора все ідеально – і суспільство, і держава, і людина. Життя насправді далеке від досконалості. Для слабких істот це зайвий привід для скигління. Ми ж, націоналісти, бачимо в тому волю Господню. Цар неба і землі, попри свою силу, залишає нам шанс удосконалити сучасність, зреалізувати свої мрії, міняти світ і змінюватися самим.
У публікації від 20 липня Головний Москаль України. Боротьба з контрабандою чи кришування старих схем!? ми вже зупиняли свою увагу на неоднозначності даного кадрового призначення. Від самого початку було схожим на те, що новий-старий очільник Закарпаття відправляється туди не для того, щоб подолати контрабанду і надвисокий рівень організованої злочинності, а для того, щоб її очолити.
І ось, маємо перших ластівок, себто колишніх регіоналів, які повертаються до рідного гнізда, тобто до влади в області.
Наприклад, Василь Пашкуляк, за інформацією від наших джерел, Генадій Москаль активно лобіює його на посаду або свого заступника, або голови Мукачівської РДА (правильно, найпроблемніші напрямки мають очолювати абсолютно контрольовані люди, котрі не вагатимуться, виконуючи найзлочинніші накази).
Сьогодні спеціальна журналістська група ДУК-інфо повертається з Мукачевого. Події на «Західному» фронті стали настільки резонансними для всієї України, що стануть об’єктом ще не одного дослідження. В той же час висвітлення результатів офіційного розслідування мукачівських подій ведеться вітчизняними ЗМІ однобоко: публікується, в основному, інформація силовиків, котрі зараз стіною стали на «захист честі мундиру» і звітують лише про кількість відкритих проваджень та назви статей Карного Кодексу, а також деякі псевдоаналітичні оцінки різних «експертів», що відпрацьовують кошти замовників.
Пройшло майже два тижні, а шестирічний п’ятикласник до сих пір не дає спокою допитливим дослідникам. Зокрема, надзвичайно цікавить всіх авторство цього епічного фейку, котрий, буквально, розділив країну надвоє. На тих, хто вірить, і на тих, хто сміється.
Згадаємо, як усе починалося?
О 14-24 речник Президента України повідомляє про «страшну трагедію»:
Руслан Ігнатоля (друг "Пух") загинув 11.07.15 під Мукачево.
Молодий, активний, але стриманий та відповідальний у роботі, щирий та відкритий у дружбі, виважений та сміливий. Руслан народився у м.Мукачево, але 15 років мешкав та працював у Португалії, в Лісабоні. Мав престижну роботу в георозвідувальній компанії, кар’єра в розквіті.
Та все ж його серце продовжувало жити в невеличкому закарпатському місті Мукачево.
Коли в Україні почалась війна, не зміг сидіти спокійно за 4 тисячі кілометрів від біди. Чітко і старанно планував поїздку: дзвонив, читав, розпитував деталі. Так, посварився з тамтешніми друзями, які відмовляли його від поїздки. Лишив роботу. Взяв квитки, прилетів додому і - відразу в Правий Сектор.
На тренуваннях - максимум уваги та відповідальності. При біді приходив першим. В штабі проводив дні та ночі. Допомагав усім і всюди: тут Пух проходить тренування, тут очолює бойову групу районного осередку в 1-му ЗБАТ ДУК, тут готує їсти, тут прибирає та перекладає склад, тут забавляє сусідських дітей, тут веде годинні бесіди про життя та справедливість із бабусями, які окупували всі лавиці довкола штабу, тут організовує баскетбол із побратимами на сусідньому стадіоні - він був всюди.
Дорога вражає своїми апокаліптичними краєвидами. Зруйновані та посічені осколками будівлі й згорілу військову техніку доповнює каркання нажаханих пострілами та вибухами ворон. Жодної живої душі навколо, тільки випалююче все довкола сонце, від якого руки просто «припікаються» до автомата, а тіло закипає в «шкаралупі» бронежилету. В пам’ять врізаються слова командира – «Ми їдемо на головний форпост української оборони та основний плацдарм для подальшого наступу на донецьку нечисть!»
"В ДУК-інфо присіли на хвилинку..." зі старшим лейтенантом Юрієм Щиріним, керівником прес-центру 93-ї ОМБр ЗСУ.
Про сучасні реалії інформаційної війни, проблематику військової журналістики, співпрацю прес-служб ЗСУ і ДУК та особисті враження про Добровольчий Український Корпус.
