Чи бачили ви, як дорослі дядьки-«правосєки» радіють подарункам? Як за мить вельми суворі обличчя сяють посмішками? Тоді раджу дочитати до кінця й фотографії подивиться. Підрозділи ДУК «Правий Сектор» існують лише за підтримки українського народу, волонтери привозять купу харчів, однострої та всіляке військове обладнання. Без цієї підтримки наше існування просто неможливе. Ми призвичаїлись та інколи навіть не помічаємо їхньої копіткої праці. Хоча насправді ми щиро вдячні навіть за найменшу допомогу.
Коли я дивлюсь на ці фото Ігоря Іваровського (друга Гаріка), то завжди згадую кадри новинної хроніки півторарічної давності. Там мами і бабусі блокують танки ЗСУ, тримаючи за руки малих дітей і онуків. Принесення в жертву дітей - явище богопротивне. Той, хто це робить, має знати, що буде покараний здійсненням своїх бажань. Бажання тих, хто кликав: "Путін, введи війська!" здійснилось. Ось результат... Так виглядає "руський мір" на українській землі. Той, хто очікував чогось іншого, погано вчив історію. Руйнація - фізична, генетична, духовна - почерк кривавої імперії. Несамовита швидкість, з якою вона духовно і психічно деградує, - то жнива з її сатанинських посівів. Шкода тільки, що у боротьбі з цим молохом гинуть і калічаться найкращі наші хлопці.
Мабуть тому, що захист рідної домівки у чоловіків – на генетичному рівні. Свого часу і я бігав по двору з дерев’яним ППШ, додаючи адреналіну в життя сусідського собаки. Сучасні діти – не виключення. Час лише вносить певні корективи в дитячі забавки. Якщо ми в дитинстві створювали такий собі «партизанський загін», то сучасні діти створюють дитячий….блок-пост.
З 8 червня і по цей час на нафтобазі під м. Васильків Київської області лютує пожежа. П’ятеро загиблих, багато постраждалих і вже скоро тиждень героїчної боротьби зі стихією. Хто винен і що робити встановлять компетентні органи. Ми ж поговоримо про участь Запасних батальйонів Добровольчого Українського Корпусу Правого сектора у боротьбі із цією пожежею.
11 Збат ДУК ПС першим прибув на місце події допомагати МЧС-никам
Навряд чи їх покажуть по телебаченню. Їхні прізвища, скоріш за все, не з’являться в списках нагороджених. Вони просто роблять свою справу. Важку й не завжди вдячну. Тягають чували з землею, їдять сух.пай, палять дешевенькі цигарки та вирощують молоду цибулю в порожніх «цинках» від БК.
Випадково відкрила листування із хостером Сектора Правди, оскільки листів не чекала, і була приємно здивована. Хостер повідомив нам про те, що «Роскомнадзор» надіслав йому «листа щастя» наступного змісту:
«Уведомление о нарушении порядка распространения информации на территории Российской Федерации
Автор Текст Алла Мегель, фото Ігор Іваровський від .
Вони завжди повертаються додому. Із походу, з роботи, з мандрів. І з війни… Вона для них і похід у невідомість, і тяжка, незвична робота. І мандри у глибини себе, вивчення можливостей свого тіла, психіки, душі, духу.
Вони повертаються, відпочивають, вчаться, намагаються швиденько виконати план по любові до діток, мам, дружин, - і знову на війну. Копати шанці, будувати укріпки, закопуватись, вгризатись у землю і бетон. Щоб ворог не пройшов там, де стоять вони – добровольці ДУКу. Жартують, що посадили у Пісках картоплю, - то треба ж обгортати. Та й колорадів збирати пора. Діляться рецептами, хто як вдома з ними боровся, а самі чистять зброю.
