Два питання, якими задається суспільство, дивлячись на Правий сектор. Вони градуються в залежності від ступеню невдоволення владою.
- Коли вже, нарешті, ПС прийде до влади?
Так запитують ті, хто вже сьогодні розуміє, що завтра краще не буде. Ну, просто нізвідки тому "краще" взятись! Посів не той. Це - ті, хто готовий до радикальних дій. Вони закидають ПС, що, мовляв, мало готувались до виборів, не поспішають прибирати "від корита" того чи іншого чиновника, чи олігарха. Чи й просто: не йдуть зі зброєю на Київ.
У випуску про мобілізацію та демобілізацію українських військових. А також з`ясовуватимемо, за яких умов і коли добровольчі батальйони ДУК "Правий сектор" та ОУН можуть увійти до лав ЗСУ чи Нацгвардії.
Гості студії: колишній заступник начальника Генштабу Ігор Романенко, заступник начальника департаменту інформаційних технологій Міністерства оборони України Сергій Галушко і речник ДУК "Правий сектор" Андрій "Богема" Шараскін. Також зі студії на Хрещатику до розмови долучиться полковник запасу, правозахисник Олександр Сасько.
Виникає закономірне питання. Якщо у країні, що веде війну не тільки з власними терористами, а й з надпотужним зовнішнім ворогом, виникає добре згуртоване, дисципліноване, вишколене й навчене, власноруч озброєне військове формування, що довело свою відданість країні і народу численними боями і перемогами, то навіщо його роззброювати? Ми хіба вже звільнили свою землю від загарбника? Відповідь напрошується одна. І не хочеться про неї думати, але, нажаль, треба. Таке можливо тільки при умові, що цю землю ніхто й не збирався звільняти. Цю війну комусь там, нагорі, з якихось причин зовсім не кортить виграти. І тоді напрошується ще питання: це зрада національних інтересів? Чи не в цьому полягає таємна частина мінських домовленостей?
Однією із тем, що зараз підіймають на Печерських пагорбах, є дисциплінованість. Переймаючись виконанням лютневих мінських домовленостей, зокрема пунктом про ліквідацію «незаконних збройних формувань» (а разом з ними всіх інших патріотів), нинішні «господарі життя» намагаються грати на протиставленні: добровольці, на відміну від ЗСУ, є абсолютно не дисциплінованими.
Нагадаємо, що розповідають журналісти-очевидці про те, наскільки ефективною бойовою структурою є ДУК ПС під командуванням Дмитра Яроша. Інтерв'ю 4 місяці.
За свідченнями народного депутата України Андрія Денисенка один з пунктів мінської угоди це знищення Правого Сектору в подарунок російському президенту і на його вимогу. Наші політики може перенадивилися російського ТВ? Та може теж вважають що ПС це фашисти? Тоді мабуть вони погоджуються й з тим що вони хунта, яка бомбить дитсадки в зоні АТО? То може вони і себе ліквідують на вимогу російського агресора?
Ми довго терпим... дуже довго й дуже терпим. Ми воюємо за свої кошти, з голими руками виходимо на ворожі території, ми маємо для себе із зброї тільки ПРАВО НА ЗАХИСТ БАТЬКІВЩИНИ. Ми забили на вас к чортовій матері бо у вас все одно нічого не випросиш і все робимо власними силами. Ми можемо успішно тримати оборону та наступати.
Не пізніше, ніж вчора, з'являється наказ найбільш ефективно воюючому добровольчому формуванню до 1 квітня покинути зону АТО. Той, хто цей наказ віддавав, навряд чи хоч на хвилину задумався, хто прийде на місце добровольців. І це в наш складний час, коли кожен підготовлени боєць на рахунку! А, тим більше, боєць, готовий стояти до кінця. На місцях спорожнілих позицій гарантовано з'являться сепаратисти, а зведення з фронту зарясніють повідомленнями про нові втрати на тих ділянках, де ослаблені підрозділи ЗСУ будуть змушені прийняти бій.
Держава Україна вступила у цю війну непідготовленою. Цілеспрямований розвал Армії, котрий відбувався і при Кучмі, і при Ющенку та Януковичу, дався взнаки. Ситуацію врятувало передусім швидке розгортання добровольчого руху.
Попри те, що рівень боєздатності Збройних сил України суттєво зріс, добровольці і сьогодні залишаються авангардом спротиву московській агресії.
