В ДУК-інфо присіли на хвилинку з комбатом 8 ОБАТу ДУК ПС другом "Червнем" розмова про СБУ та інше

Зустріч з Іриною Ярош... Дочка особистого ворога путіна, Провідника національно-визвольного руху Дмитра Яроша - яка вона? Сьогодні ви маєте змогу дізнатися про це.

Ми, членство Національно-Визвольного Руху «Правий сектор», бійці Добровольчого Українського Корпусу Правого сектору, звертаємось до вас з засторогою.

Ви щитами прикривали на Майдані донєцьку кодлу, пресували в райвідділках активістів і журналістів, фальшували протоколи на автомайданівців. Скажете, саме ви того не робили? Так, таких міліціонерів немало, дехто з табельною зброєю прибув на Майдан щоби захистити народ, от тільки вже після лютневого розстрілу. Тепер ми по один бік фронту у Визвольній війні з російським окупантом. Тільки ми добровільно, на передовій і без жодного набою від влади, а ви за платню, в мирних містах, відбувши, в кращому випадку, місяць ротації на третій лінії. Ми, за народної підтримки, звалили режим внутрішньої окупації Януковича, разом з побратимами з добровольчих батальйонів та Збройних Сил зупинили російських окупантів і не даємо владі за мінськими домовленостями здати Донбас, як раніше Крим. Ви ж наразі «в шоколаді» - вам підвищують платню, за рахунок фронту забезпечують новенькою технікою, щедро роздають медальки аби тільки політичні пристосуванці змогли відсидітись за вашими спинами від народного гніву.

На фронті, мабуть, немає бійця, який не знав би ім`я Яни Зінкевич. Ця двадцятилітня дівчинка по рівню мужності і жертовності дасть фору сотні чоловіків. У дев`ятнадцять Яна стала командиром батальйону Госпітальєрів, який сама ж і створила. Зараз вона – керівник медичної служби ДУК ПС, має не одну нагороду і більше сотні особисто врятованих життів. І це – не рахуючи роботи бійців її підрозділу. Поранені, упізнання загиблих, організація похорон – все це лягає на худенькі дівочі плечі Яни.

Про те, що відбувалось по ситуації з моїм арештом.

Почну з однієї невеликої історії, яка має певний вплив на усю подальшу ситуацію.

У квітні я в особі керівника обл. відділення ПС та такі структури як Автомайдан, Самооборона та ще ряд патріотичних організацій написали заяву до МВС, СБУ та прокуратури щодо протиправних дій людини Пресмана, сепаратиста-родінця Щербича С., який мав стати депутатом Комінтернівської райради.

Я призначила побачення їм чотирьом одночасно. У них у розташуванні на балконі, відгородженому від плацу перед будівлею казарми – їдальні білою маскувальною сіткою. Такий собі спостережний пункт: їх із-за сітки не бачать, зате вони можуть спостерігати звідти за бійцями. Імпровізований стіл, стільці-лави, кава…

Rамашка – втілення рівноваги, офіцер з династії військових, підполковник. Сивіючий їжак волосся помежовано шрамом – поранення. Зібраний, завжди охайний не тільки зовні, але й емоційно. І у розмові поміркований. Rамашка – інструктор з тактики і аеророзвідки. Деякі бійці, хто вирішив лишитись у батальйоні при будь-яких розкладах, хвостиком за ним ходять з мапами та кольоровими олівцями. Тактика – мистецтво, яке затягує.

- Клас, встати! Слава Україні!

- Героям слава!

Не так просто примусити слухати себе два десятка здорових мужиків у камуфляжі. Особливо, знаючи їх історії – драматичні історії цієї війни, злету і падінь, втрат і розчарувань. Особливо, коли ти - нижче всіх на зріст і жінка.

Але я серед них – в ролі викладача. Лише через більш як рік мого перебування на базі ДУКу збулась мрія – є курс лекцій на тему «Інформаційна війна». Хотілось би раніше, але, мабуть, ні вони, ні я не були до цього готові. Я не мала авторитету, аби примусити їх слухати, довіри, визнання професіоналізму. А вони – досвіду втрат саме у інформаційних боях, аби розуміти важливість для себе цієї інформації. Тепер, як кажуть, зірки зійшлись. Курс – є.

«Сьогодні нам не треба вишукувати нових теорій чи філософій – все це ми маємо. Ми повинні повернутися до тих днів, коли пролунали останні постріли національно-визвольної боротьби, підняти той прапор, скинутий ворогом з наших святинь...»
Зеновій Красівський

Кожній нації свій час – рости, мужніти чи марніти. Так, сходинку за сходинкою, нації проходять тільки їм властивий шлях. Одні залишають по собі папіруси і храмові руїни, деякі за кілька століть зникають, мов тіні, інших Господь задумом своїм тримає на Землі тисячоліттями. Українська нація замолода перед підтоптаними європейцями. Та нехай ми пізніше вибілили хату, у нас ще попереду здобуття і розбудова Держави української нації на українській землі, бо ж тільки у власній національній державі українці можуть зберегтися українцями і християнами, а Україна – Україною. Саме бруківка Майдану, втрачений Крим і сплюндрований Донбас таки розбудили приспану націю. Тільки через кров, кров власну і ворожу, українство здобуде майбутнє.

Пропонуємо вашій увазі скріншот із сайту інформаційної агенції Уніан. Дуже цікавий скріншот. На ньому синхронні заяви двох «державних діячів»: один поки що Президент України, другий – очільник «молодої народної республіки». Обидва «політики» говорять про одне і те саме: про Мінські домовленості і про те, що альтернативи їх виконанню немає. Як цікаво співпали їх думки, чи не так?

Друг "Кабан" розповів про обмін полоненими, та роботу державних структур в цьому напрямку.