Під час урочистої промови з нагоди 24-ї річниці Незалежності України Президент П. Порошенко процитував слова відомого філософа-державника минулого століття В'ячеслава Липинського:
«Нація обіймає всі класи, мови, віри й племена української землі».
Саме висловлювання коротке і не несе в собі якогось епохального змісту. Навіть не обов’язково було звертатися до класика, щоб сформулювати настільки нескладну думку.
Хто ж такий В’ячеслав Липинський, чиє прізвище досьогодні, фактично, ніколи не фігурувало у цитатниках публічних персон? В’ячеслав Липинський – це автор теорії українського монархізму, котра під час національно-визвольних змагань початку 20-го століття знайшла своє вираження у проекті державного устрою України під назвою «Українська Трудова Дідична (тобто спадкова) Монархія».
1. Всеукраїнський з'їзд НВР "Правий сектор". Урочисте відкриття
Привітання учасникам з'їзду, спільне виконання державного Славня, молитва та промова капелана ДУК,
хвилина мовчання в пам'ять про загиблих бійців за незалежність України. Урочисте відкриття Всеукраїнського з'їзду НВР "Правий сектор".
Добровольчий Український Корпус Правого сектору разом з побратимами зі Збройних Сил України протистоїть російським окупантам у Визвольній війні на Донбасі. Проте, крім вишколу бійців для ротації його підрозділи у всіх областях України борються з проявами сепаратизму, корупцією та захищають інтереси людей.
Зокрема, бійці 12 батальйону не пройшли повз проблеми селян с. Новодмитрівка Друга Іванівського району Херсонської обл. – там власник ТОВ «Афіни» Чумбас В. затримує сплату орендної плати за користування земельними паями. Крім того, коли більшість фермерів сплачують людям вже по 6300 грн., він за договорами ще 2006 року продовжує сплачувати копійки – лише 2900 грн. І це в той час коли за тонну вугілля вони змушені сплачувати по 3500 грн.
Ні переговори, ані вмовляння на власника сільгосппідприємства не діяли. Він навіть не прибув на призначені ним же самим збори селян 20 серпня, коли дізнався, що праві добровольці теж там присутні. А ще написав заяву до міліції про те, що ПС штурмує його особняк, вимагає гроші та дає дулі його горобцям тощо. Тільки коли селяни вирішили сьогодні повністю перекрити шляхи вивозу зерна, а бійці 12 батальйону прибули для їх захисту, змушений був піти на переговори.
Так, розмова була непростою. Але при підтримці правих добровольців і в присутності представників податкової адміністрації громада села відстояла свої права власників земельних паїв - тепер вони отримають справедливу плату і своєчасно. А Чумбас В. навіть відмовився від своєї істеричної заяви до міліції.
Вдячні селяни нагодували бійціі 12 бату смачним борщем і ще довго розпитували про їх ідею та боротьбу.
Разом переможемо! Слава Україні!
Декомунізація Херсонщини триває! Поповнення колекція голів лєніна 12 батальйону: 14 серпня було повалено ідола в смт. Велика Олександрівка, а 20 серпня в с. Новосеменівка Іванівського району.
Слава нації! Смерть ворогам! Комуністичних ідолів на смітник історії!
… Зараз, коли суспільство втомилось від війни… – Молоденька журналістка, котра має сміливість ось уже рік постійно їздити в зону так званої АТО, подає сентенцію про втому суспільства, ні на секунду не замислюючись про реальне значення цих слів.
– Зачекайте, – перебиваємо майже хором, – від чого втомилось суспільство?
Кілька секунд – пауза. Дівча ще раз прокручує в голові сказане нею самою, – сказане, не думаючи, простим стилістичним штампом. До неї не відразу доходить суть нашого запитання: від чого втомилось суспільство країни, де війни немає, не оголошено війну?..
– Ну, ви розумієте, ця тривога, ці новини про перемир’я… – намагається пояснити те, що їй самій видається очевидним, але поясненню не піддається. І дивиться на нас, як на блаженних ідіотів, які не розуміють елементарних речей.
«В ДУК-інфо присіли на хвилинку...»
Але це радше ДУК-інфо присів на хвилинку в гостях у закарпатського Правого Сектору, куди завітав також й капелан 1-го Запасного Батальйону ДУК ПС отець Василь Мандзюк, який має одне неприємне питання до діючої закарпатської влади, а точніше - до Генадія Москаля та Шкирти...
Тактика – це мистецтво перемагати. Тобто нав’язувати супротивнику свої правила, свій стиль ведення бою. Це як у шахах. Наскільки ви можете прорахувати свою гру? На п’ять ходів вперед? На десять? Гросмейстери, кажуть, прораховують на п’ятдесят! Щоб так грати, вибачте! – воювати, потрібно оволодіти мистецтвом мислити певними категоріями, опанувати тактичний словник. Це, як у музиці. Можна, звичайно, грати на слух, але концерт з симфонічним оркестром – навряд. А армійські з’єднання, які ведуть успішні бої, завжди нагадують зіграні ансамблі.
А ми поки що вчимо ноти на заняттях з тактики. Однак і серед нас – новачків Інструктор вже вирізняє майбутніх командирів з абсолютним слухом. Вони згодом стануть елітою нової Армії.
На вечерю… Навіть це спантеличує. Разом із досвітом, який збурюється та волає, загороджуючи свідомості набутими зразками картин з нещодавного минулого на "нулі", та приправляючи увесь цей салат у багряних тонах усілякими забобонами.
– Нащо це мені?! Я прийшов сюди, став до найважчої чоловічої справи, не гинути, а робити роботу.
Заповіт – ні це не моє, не для мене і не про мене. Ще б не наврочити!
І тут враз зникає усе це все збурення, лягає нишком та криється лише від одного, але втім напрочуд влучного питання; влучного як керований заряд:
– "Задля кого воюєте?"
Влучність питання якраз і полягає у тому що стосується саме особистого - "заради кого?" Бо людині саме притаманні особисті мотиви. Уся решта - ідеологія, патриотизм, відповідна нагода, принаймні, якщо можна війну вважати за таку.
Тривожні новини долітають до нас із Одеси останнім часом. Антиукраїнські сили постійно намагаються провести у місті заходи, спрямовані на дестабілізацію ситуації, і стравити між собою різні верстви одеського суспільства.
Здавалося би очевидним: ніхто в місті не підтримує «руський мірь» аж настільки, щоб заради цього позбавитись домівки, роботи, налагодженого побуту. Звідки тоді беруться ці постійні спроби «розхитати човна», і чому із цим нічого не можуть вдіяти правоохоронні органи?
Інколи доводиться спостерігати цікаву ситуацію: прихильники нинішнього режиму звинувачують його противників у сіянні панікерських настроїв. Навіть пожартувати люблять — “#пропало_все” і “#зрада”.
Безперечно, “всьо” ще не пропало, але те, що режим Порошенка діє проти інтересів нашої нації, годі заперечити. Цього не бачать або сліпі, або ті, які отримують розсилку від “Інформаційних військ України” і регулярно читають провладних блогерів... Зрозуміло, що за таких умов одні, зціпивши зуби, чекають вибуху, який знесе нинішню бандитську владу і створить належні умови для спротиву московській агресії, а інші, на жаль, деморалізуються.
Не зважаючи на цю часткову деморалізацію, говорити правду необхідно. Потрібно реалістично дивитися на ситуацію. Якщо пасажирський літак захопила банда психів, і вони планують протаранити ним якийсь наземний об'єкт, пасажири повинні про це дізнатися. Не для того, аби здійняти паніку, а для того, щоб сміливіші із них нейтралізували терористів і врятували себе та інших від вірної смерті. Говорити правду про мінські договорняки та інші злочинні дії режиму, об'єктивно дивитися на ситуацію всередині країни та на передовій — це не панікерство і не пораженство. Це обов'язок тих, хто прагне врятувати Батьківщину.
