Ну що, суспільство трохи оговталось від новини, що команда Яроша виходить з ПС і створює новий рух. Пора й мені щось пояснити людям.
Що я можу написати, крім того, що озвучено в офіційній заяві і відеоповідомленні? Ясна річ, що якщо дійшло до створення нового руху, то серйозні протиріччя, навіть серйозний конфлікт - були. Але у нас принципова самозаборона на публічний негатив на адресу наших побратимів, які нині залишилися у ПС. З деякими з них ми в одних окопах сиділи, це святе.
17 грудня, на території Навчального центру Національної гвардії України в Нових Петрівцях Київської області відбулися показові навчання бригади легкої піхоти НГУ.
Навчання відвідали секретар Ради національної безпеки і оборони, міністр внутрішніх справ, командування НГУ, експерти НАТО, представники посольств країн "великої сімки", а також представники Штабу ДУК ПС.
"Ізраїльські інструктори та їхні колеги з Національної гвардії України представили презентацію за результатами навчань. Їх учасники відпрацьовували відбиття нападу диверсійно-розвідувальних груп супротивника, евакуацію поранених, ведення операцій із залученням авіації. Крім того, відбулася презентація зброї, яка знаходиться на оснащенні підрозділів Нацгвардії України ".
Бригада легкої піхоти НГУ унікальна тим, що побудована за стандартами НАТО. Головна відмінність нової бригади – це організаційно-штатна структура, зокрема організація штабу.
Днями в головному корпусі університету ім. Т.Шевченка, на історичному факультеті відбулась міжнародна наукова конференція, яку присвятили проблемі становлення громадянського суспільства. Сюди запросили і представників європейських навчальних закладів та дослідників історії, вони ділились своїм досвідом у підготовці суспільства до захисту держави. Серед українських доповідачів був і командир бойового батальйону ДУК ПС Андрій Гергерт:
"Я є доброволець. Тому хочу сказати кілька слів про те, що означає для мене, моїх побратимів і для всього ДУКу цей феномен. Доброволець - унікальне явище і найбільш дивовижне тут, в Україні. Через те, що ген наших прабатьків і матерів - надпотужний, його не зміг знищити навіть голод - найжахливіша зброя у світі, яка здатна це зробити. Ген любові, відданості і відваги. Це не перебільшення - свідок історія: нам завжди доводилось захищати свій дім, однак найбільш яскраво це виявилось на початку сторіччя, коли за покликом крові, до лав січових стрільців рушили тисячі добровольців, дівчат і хлопців. Вони не приймали присяги на вірність чужій імперії, лише на вірність Україні.
Релоадинг (від англійського слова: reload – перезаряджати ) – процес самостійного спорядження нарізних патронів, що дозволяє серйозно оптимізувати роботу системи стрілець-гвинтівка-патрон або підібрати набій, необхідний для конкретних умов.
На базі 5-го ОБ вже близько року функціонує майстерня з релоадингу, у якій працюють бійці підрозділу «Браконьєри». За допомогою професійного обладнання снайпери укомплектоують максимально точні і кучні набої, що значно покращує ефективність ведення снайперського вогню на полі бою.
Я не знаю, чи Олег Мужчиль був агентом російських спецслужб. Зараз йде слідство і, вважаю, докази мають бути оприлюднені.
При цьому, хочу зупинитися на декількох важливих деталях.
• Існуюча влада настільки втратила довіру українського народу і, в першу чергу, активної його частини, що будь-які спецоперації по захисту державності та протидії терористичним загрозам людьми сприймаються як протидія законним прагненням українців мати свою Національну, Соборну Державу.
• За останні два роки ми всі бачили тисячі прикладів справжнього Героїзму: хлопці та дівчата з Грушевського, які перші пішли в бій проти озвірілого «Беркуту»; Небесна сотня; Добровольці, які зупинили російсько-терористичний наступ на Сході; одесити, які не дали сепарам захопити українську Перлину на морі; бійці та командиру ЗСУ, Нацгвардії, СБУ, МВС, які протистояли і протистоять російській навалі; Волонтери, Журналісти, без забезпечення яких матеріально-технічним та інформаційним ресурсами військових дій, неможливо було б стримати наступ сатанинської московської імперії… Список цей можна було б продовжувати.
Але, на цьому героїчному тлі, ми всі бачили й зради, підлість, непомірне бажання влади і власного збагачення, мародерство, добровольців, які приїжджали на «сафарі» пофотографуватися, УБД тиловим пацюкам за три дні тощо. Тобто, однозначностей в цьому світі не існує.
Що його звали Олег Мужчиль, я, звичайно, і гадки не мала. Для мене він був Лісник, або Сергій Аміров - по Фейсбуку. Аміров, до речі, від ісламського терміну "амір" - командир. "Сергей Командиров" - посміхнувшись, пояснив він. А справжні імена - навіть імена, не тільки прізвища - у нас питати не прийнято.
Він очолював один з підрозділів розвідки ДУК ПС (вийшов з ДУК за власним бажанням у кінці літа). Був висококваліфікованим розвідником-диверсантом і авантюристом до мозку кісток. Воював, за його словами, у Другу чеченську (на боці чеченців). Його не раз арештовували. Сидів у "Матросській тишині". Розказував, що там усюди килими і абсолютна тиша, яка діє на психіку краще за будь-які тортури. Кілька тижнів такого сидіння в "одиночці" - і переважна більшість людей готові розказати слідчим усе завгодно - просто за право поговорити з живою людиною.
Він очолював Духовне управління українських буддистів, був настоятелем буддійського монастиря. Почувши про це від нього, я недовірливо спитала, чи він справді щиро сповідує буддизм чи це для нього одне з багатьох прикриттів розвідника. "Одно другому не мешает, - посміхаючись, казав він. - Я путешествую по буддийским храмам, это моя легенда. И, конечно, я настоящий буддист".
78 днів пройшло з початку блокади Криму до моменту оголошення «Правим сектором» про вихід із неї.
В перші дні блокади команда аналітиків ДУК-інфо підготувала та подала керівництву звіт про перспективи та прогноз розвитку ситуації. У звіті було обґрунтовано дві ключові тези:
1. У ЗМІ із самого початку простежувалася тенденція до висвітлення блокади як «пустого задуму», із якого все-одно нічого не вийде.
2. Схильність кримсько-татарських лідерів до компромісів, що може поставити під удар інших учасників блокади та захід в цілому.
Сьогодні, на 78 день від перекриття кордону, бачимо, що наш прогноз, на жаль, справдився, і схильність кримсько-татарських лідерів до компромісу перетворила блокаду на «пустий задум».
Учора Бог послав мені вільний час і непоганий, як для тутешніх умов, Інтернет, тож я стежила за подіями на Майдані і Банковій. Якось навіть дивно - у Києві відбувається щось більш-менш значуще, а я спостерігаю за цим з віддалі.
Поки що, наскільки я зрозуміла, перемагають миролюбні тенденції: не можна влаштовувати війнушки з владою, поки не подоланий зовнішній ворог. На Майдані теж спочатку були подібні настрої - коли ліхтариками махали.
Ловлю себе на думці: чи хотіла б я, щоб сьогодні або завтра у Києві почався третій Майдан?
Проблема, позбавлена емоцій, перетворюється на задачу, яка вирішується за допомогою комплексу цілком конкретних заходів. І навпаки: вирішенню конкретних задач, а іноді й їх розпізнаванню заважає емоційна нестабільність. Тому в інформаційному протистоянні емоції займають окреме місце. Вони, образно кажучи, є тим соусом, під яким нам подаються основні страви – маніпуляції.
Прогнозування інформаційної атаки можна здійснювати, спостерігаючи за емоційним фоном подаваної супротивником інформації. Перед атакою, як правило, йде нагнітання емоцій. Можемо вирізнити:
Вашій увазі пропонується серйозна полемічна стаття на тему останніх подій в нашому русі, написана від імені Дніпропетровської ОО НВР "Правий сектор" нашим побратимом Ростиславом Винаром.
Праця велика, цікава і заслуговує на уважне читання і конструктивне обговорення.
Розгорнута думка Дніпропетровської обласної організації НВР «Правий Сектор»
За останній тиждень в житті та діяльності Національно-визвольного руху «Правий Сектор» сталася низка подій, що беззаперечно та прямо можуть вплинути на подальший розвиток націоналістичного руху, історичного шляху України та українського народу. Ці події потребують швидкого та всебічного розгляду, реагування, роз’яснення з боку самого руху Правий Сектор. І такі роз’яснення надаються у вигляді заяв різних осіб, тим чи іншим чином «уповноважених» чи як «особисто-наболіле». Але ж подеколи подаються в такому форматі, що в свою чергу потребує реагування, ставлячи ще більше питань, а не надаючи зрозумілі відповіді. Залишитись осторонь від цієї полеміки, сховатися в мушлю псевдо-нейтралітету – це значить кинути напризволяще побратимів, бійців та активістів Руху.
І з приводу декотрих з таких заяв ми хотіли б звернути увагу всіх прихильників та членства руху Правий Сектор на певні пояснюючі обставини, що залишились поза шпальтами.
