Актуально:      Фронтовий щоденник     

Дмитро Ломей. «Ломик»

Дмитро Ломей. «Ломик»

Реквізити для допомоги

Картки ПриватБанку:
гривня 4149 4978 3468 8634
долар 4149 4978 3468 8626
євро 4149 4978 3468 8527
Отримувач – Ломей Надія Василівна

Наприкінці лютого в с. Піски Донецької обл. загинув доброволець Правого сектору Дмитро Ломей. Коли «Ломік» з побратимами були на бойовій позиції їх накрили «Градами». Дмитра спершу контузило, потім, за другим вибухом – винесло разом зі стіною і поховало під уламками. Декілька днів експертизи доводили до відчаю сім'ю героя. Та найстрашніше підтвердилось. Дмитро загинув.

У нього залишилась зовсім молода вдова Надія з двома малесенькими синами, старшому п'ять, меншому три роки.

Надія не знала, що чоловік пішов добровольцем на війну. Думала поїхав на заробітки, адже сім'я жила не багато. Та якось, розмовляючи з Дмитром по телефону почула вибухи і все зрозуміла. Тоді Дмитро зізнався, що він на сході. Він і на Майдан їздив потайки, щоб Надія не хвилювалась. За два тижні до загибелі Дмитра, зв'язку з ним вже не було. Саме тоді терористи глушили сигнали мобільного зв'язку в с. Піски.

труна

Після смерті Дмитра його сім’я залишилась фактично без єдиного годувальника. Поки був живий, їздив на заробітки, вони знімали житло в с. Цуцилів, Івано – Франківської обл. і якось жили. Коли пішов добровольцем на схід, грошей на оренду вже не було, тож Надія з двома дітьми вернулася в батьківську хату. В одній кімнатці проживає їх троє, її мати та сестра з дочкою. Тут же нині стоять дві фотографії Дмитра, свічка, буханець хліба і невеличкий наплічник з його речами, які передали з Пісків, а ще два прапори, ними накривали труну.

Дітки хоч маленькі та вже розуміють, що батька вже немає. Що страшна війна забрала в них рідненького, люблячого татуся. Як тепер самій виховати дітей Жінці, яка віддала Україні найдорожче, що мала, - життя батька своїх дітей? Небайдужі люди вирішили допомогти Надії, військово – політичний рух Правого сектору Прикарпаття організував збір коштів на придбання житла для сім'ї загиблого Героя. І знаєте, є Бог на світі. За два місяці, дякуючи всім, хто перейнявся долею сім'ї Ломей, було придбано квартиру. Батько Артура і Святослава віддав за спокій кожного з нас найдорожче – своє життя, тож і ми не маємо права залишити цих дітей наодинці з бідою.

Багато людей допомагає сім'ї зараз. З-за кордону, з усіх куточків України люди долучаються до святої справи допомоги сиріткам. Адже розуміють, що взявши під опіку цих діток – й самі матимуть заслугу перед Богом та Україною.

Подруга Стріла