Актуально:      Фронтовий щоденник     

Стоматологи ДУК

Стоматологи та протезисти з міста Рівного, з Тернопільської та Івано-Франківської області безкоштовно, як справжні патріоти-волонтери, лікують бійців Добровольчого Українського Корпусу Правого Сектору. Вони працюють практично цілодобово...

Михайло Яцентюк, Юрій Слива, Роман Семків, Микола Андрійчук, велика шана та сердечна подяка вам, наші лікарі!

Слава Україні!


ДУК-інфо знову на колесах

ДУК-інфо – маленька команда. Майже сім’я. Вона створювалась методом спроб і помилок, жорстких випробувань і тепер уже видимих оку перемог. Ми готові до співпраці з усіма, хто так само, як і ми, любить свою землю, готовий захищати її на всіх фронтах, має здатність до щирої, відвертої розмови. Нам є про що розповісти! Кожен боєць ДУК-інфо – професіонал своєї справи, патріот, що свідомо прийшов у ДУК боротись за свою Україну. Ми – різні, ми – разом! А тепер ще й знову на колесах, готові до виїзду у будь-яку гарячу точку. Дякуємо нашому другу Тарасу за допомогу в ремонті машини! Чекайте нових матеріалів, нових несподіваних відео, нових історій про добровольців.


Один день з життя батальйону

Один день з життя 5-го батальйону під дуже файну львівську музику. Тут є гарні хлопці, автомати, кулемети, вибухівка, і бронетехніка. Отже повний набор. Насолоджуємося, пані та панове.

Це і є життя, це є війна...

Музичний відеокліп про буденне життя Добровольчого Українського Корпусу Правого Сектору.


Я дочекаюсь тебе, синку…

Коли він повідомив, що отримав повістку й завтра йде на війну, вона вчепилася йому в рукав і тихо промовила: «Операція. У тебе ж була операція, ти ж можеш показати виписки. Там все зрозуміють, адже там теж люди, ти не можеш піти». – «Я не "коситиму". Я піду. Хто як не я?».

Вона ще сподівалася на диво, коли зранку проводжала його, а він ховав очі, коли з болем помітила, як незграбно він намагається нагнутися, щоб зав’язати берці. Наслідки операції, вона хапалася за останню соломинку: «Операція, у тебе ж була операція, синку, тобі ж не можна».

Читати далі


Фотограф Ігор Іваровський про навчальні стрільби добровольців

"Коли на полігоні почало стріляти все, що є на озброєнні, то мені, людині не військовій, стало навіть трохи моторошно. Але оговтався й почав знімати. Бо цікавих кадрів – просто безліч. Знімати бойовий підрозділ в таких обставинах – це просто мрія репортажного фотографа. Дуже потішила командна співпраця бійців. Взаєморозуміння дозволяло розрахункам працювати чітко, без зайвої метушні . Мені важко оцінювати влучність пострілів, то є справа фахівців, що були присутніми. Але загальне враження – позитивне. Бо й для мене то було певне навчання. Втримати камеру в руках під час пострілів СПГ – ще «та» справа."

Більше фото


Дідусь

Він ніколи і нічого не розповідав мені про війну. Ну хіба що декілька кумедних випадків з солдатської «бувальщини». Він дуже дивно святкував День Перемоги, зневажаючи «офіційні» заходи, та їздив на Савур-Могилу лише в компанії свого родича, фронтовика-чорноморця. Мені соромно, але я не знаю, за що саме він отримав свій орден «Червоної зірки» та купу бойових медалей. Маючи «броню» від призова – вступив до добровольчого батальону та з протитанковою рушницею дійшов до Кьонігсбергу.

Читати далі


Корпус «Правий сектор». Бій

Колись моя найкраща подруга назвала мене теоретиком по життю. Мовляв, теоретично я про все можу написати, а от на практиці втілити – проблема. У роботі інформаційника Добровольчого Корпусу теж є велика загроза перетворитись на теоретика війни, адже ми пишемо свої матеріали не в окопі на коліні, а у цілком комфортному будиночку ДУК-інфо. Поряд ходять справжні герої – хапай, записуй інтерв’ю, роби сюжети, знімай передачі. І приростаєш до місця, крутишся, наче білка в колесі, й випадаєш з теми: війна десь там – а ти тут, в теплі і шані читачів. А от авторитет у хлопців, що не один місяць прожили під обстрілами, можна заробити тільки на передовій.

Але ж наших на лінії фронту нема! Що його робити, як потрапити на передову? Допоміг випадок на блок-посту. У «групі підтримки», що турбувалась, чи ми самі впораємось, був телефон одного побратима із зашифрованої групи, яка то з’являється, то зникає з однієї з кімнат нашого будиночка. Телефоную йому:

Читати далі


Тренування штурмової роти

Питання взаємодії важливе для будь-якого підрозділу. Відчуття роботи в команді не виникає раптово та само по собі.

Потрібен час, певні зусилля та досвідчений інструктор. Впевненість в своїх діях та в діях тих, хто поруч, - запорука не тільки виконання бойового завдання, але й життя або смерті. Бо війна – то не пейнтбол. Там все – «по дорослому».

Читати далі


"Максим"

От скажіть мені,шановні,коли ви в останній раз бачили «наживо» кулемет «Максим»?

Взагалі не бачили? Я теж не бачив ніколи працюючий екземпляр. Але вчора сталася слушна нагода познайомитись з цим раритетом. Крокуючи лісом до полігону,де мала статися стрілянина з цього «аксакалу» я ледь не впав, почувши його бойовий гуркіт. Бо то,пані та панове, щось! Всілякі оті «домашні кінотеатри» з кіловатними сабвуферами та акустичними системами по десять тисяч отих буржуйських євро – «катрусін кінозал» в порівнянні з цим ветераном. Це я вам як фахівець кажу! Навіть якщо б з нього кулі не вилітали, одного звуку достатньо аби довести до ступору чималу кількість вояків.

Читати далі


Муха

Маєте великого чорного собаку? Він лякається автомобільної сигналізації? А якщо кинути поруч з ним петарду, то з собакою трапляється «мокрий» конфуз? Тоді його треба терміново на лікування до нашої Мухи. Бо наша Муха – то є надзвичайна «правосеківська» собака. Її привезли з Пісків. Саме з тих Пісків, що поруч з Донецьким аеропортом. Привезли не одну,а з сімейством цуценят. Може то в неї звичка така з’явилася після перебування під обстрілами, а може це в неї на генетичному рівні, але собаку геть не лякають ані постріли «калашнікова» ані протитанкова рушниця, гуркіт якої навіть бувалих бійців змушує затуляти вуха та кліпати очима.

Читати далі


Всі відео від Сектору Правди: