Вона стояла, дивилась, як він закидає на плече свій зношений за рік війни тактичний рюкзак, і слухала стукіт свого серця. Серця, що з цієї хвилини почало відраховувати вже не митті її життя, а час їх розлуки.

Що було у її душі? Оголенні до болю почуття, нестерпне, подавлене, заборонене самій собі бажання викрикнути його ім’я? Не знаю…

Відео відзняте бійцями першої штурмової роти ДУК ПС 5-ОБАТу спільно з ДУК-Інфо на позиції "Шахта Бутівка".

Волонтери "Правого Сектору" не тільки допомогають нам автівками, харчами, ліками та всякими смаколиками.

Вони ще й концерт можуть гарний влаштувати!

Христина Панасюк з волонтерської групи "Сестри перемоги", щиро дякуємо тобі за чудовий вечір гітари та співу!

Херсонщина - море, Дніпрові плавні та безкраї таврійські степи. Саме тут виростають найсмачніші в світі кавуни, найбронзовіша липнева засмага, з Дніпра вистрибують найбільші коропи. А ще тут живуть добрі люди, звиклі до праці на землі. І вони, попри багатонаціональність південних сіл та міст, справжні українці – не піддалися на сепаратистський вірус минулого року, не з’явились триколори на сільрадах і донині.

Коли він приїжджає у відпустку, ти відчуваєш щастя… нестійке, непевне, але справжнє.

Чаклуєш над його улюбленими стравами, запрошуєш друзів, родичів, і ви влаштовуєте свято у дворі під старою пахучою липою, цвіт з гілля якої падає у стакани та тарілки… Вечори минають у причепуреній вітальні, під акомпанемент вивчених дітьми за час його відсутності віршів та пісень, а ночі починаються з висунутого з дитячої ультиматуму, що маленькі оченята закриються тільки за умови, якщо тато посидить біля ліжка. Давно забутий спокій, яким наповнюється кожна клітинка тіла відкриває двері душі для відчуттів. Ти вдихаєш на повні груди медовий запах вечірнього саду за вікном, так сильно і так багато… щоб вистачило на наступну розлуку. Запаморочлива музика кохання, п’янкі світанкові промені. Ранок, кава, дитяча радість, що він удома і це був не сон, плани поїздки до його батьків…

ДУК... Вчора. Сьогодні. Завтра.

Вітаємо всіх воїнів Добровольчого Українського Корпусу з річницею ДУК ПС!

"Завжди обирайте найважчий шлях, на ньому ви не зустрінете конкурентів."

З давньої-давнини люди добре знали: нове життя - це перемога над смертю. Новонарождена дитина означає абсолютну перемогу над злом, і ніяке лихо ніколи не занапастить радості від першого крику немовляти.

Такого ажіотажу і піднесеного настрою в 3-му Запасному Батальйоні ДУК ПС «Волинь» не було вже давно, поки 24 червня в сім`ї друга «Аргона» і подруги «Волі» не родився синочок.

Розповідь нашого комбата, друга Устима: Одного дня приїхавши на штаб, зустрів дідуся, який чекав перед дверима. Я запитав:"Ви до кого?" - "Я в Правий сектор"-відповів дідусь. "З якого приводу?", "Просто хотів подякувати", "За що саме?"-я незрозуміло. "За те що ви є".

І тоді дідусь із щасливими сяючими очима розповів свою історію. Після мед. обстеження у нього виявили серцеву недостатність. Потрібна була складна операція. Для хірургічного втручання діти дідуся вибрали німецьку клініку. Стало питання закордонного паспорту.

Рік навчального центру "Десна", де базувався "Правий сектор".

Він сидить поруч, готовий до бойового виїзду, в очах сконцентрована вже знайома мені внутрішня енергія – енергія воїна, який знаходиться в стані священної війни і готовий у будь-яку хвилину вмерти за свою землю. Чисті очі, козацький чуб, на зап’ясті намотана біла вервечка, загрубілі, усі в почорнілих подряпинах, пальці погладжують червоно-чорне полотно майданівського прапору, на якому вже не розрізнити дірки від куль беркутівців, сепаратистів, від осколків російських мін.

Полтавський 17 ЗБАТ ДУК

«Чому так важко? Паморочиться у голові і немає чим дихати… прогноз на сьогодні +31…а ще бігти 4 км. А якщо викладка по повній? А якщо АК з броніком? Та БК? Порівняно з хлопцями на передовій – повинен почувати себе комфортно. З’являється друге дихання…..фініш. інструктор каже: «Плюс». Плюс означає, що ти робиш все правильно…