9 серпня 2015, в Храмі святого мученика і цілителя Пантелеймона Української православної церкви, Харківської єпархії, Київського патріархату, розташованої на вулиці Танкопії, пройшла урочиста служба, присвячена дню пам'яті одного з найшановніших святих - цілителя Пантелеймона, покровителя даного Храму.
В урочистій службі взяли участь бійці 15 запасного батальйону Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор".
Саме такі слова я згадала, коли дізналась, що сьогодні відбулось в Ужгороді.
Сьогодні, 7 серпня, в Радивилові відбувся відкритий військовий вишкіл «Правого сектору».
Навчитись основам військової справи та націоналістичної ідеології прийшли кілька сотень радивилівців. Активісти місцевого осередку, разом з бійцями 10-го ЗБат ДУК ПС, ознайомили всіх бажаючих з різними видами зброї та амуніції. Дорослі та діти особливо зацікавились збором-розбором АК-47. Бійці ЗБату показали свою майстерність у штурмі приміщень на показовому виступі.
Після вишколу активісти разом з небайдужими радивилівцями рушили до районної ради, де передали місцевій владі звернення.
Херсонщина. Десь далеко море, баштани з кавунами і прохолодні бари. Та для правих добровольців на тренувальній базі 12 батальйону ДУК ПС тільки степ, літня спека і напружений вишкіл. Побратими на передовій чекають на ротацію аби перевести подих і обійняти рідню. А тому для занять важлива кожна година, вони у розпорядку дня двічі на день.
Інструктори Крот та Грач для бійців по тактичній і фізичній підготовці, подоланні смуги перешкод наче альфа і омега – покажуть, розкажуть, будуть поряд, але й спитають, якщо не добираєш до нормативу.
Іноді здається, що немає нічого простішого, ніж сказати собі: «Все, стомилась, цей народ не хоче жити інакше», дістати валізу, скласти туди дитячі речі та іграшки, кинути в «бардачок» карту резидента, записати епіграфом у щоденник цитату діда одного з моїх побратимів - офіцера польської армії, якій пройшов гітлерівський полон, воював в УПА, та провів 25 років у сталінських таборах, про те, що тут немає чого панікувати, до чогось закликати, чи на щось сподіватись, що генофонд українців майже винищено, а ті що залишились - діти й онуки свинопасів, кріпаків, зрадників, а не воїнів і провідників. Подзвонити сестрі, почути її неприховану радість у відповідь на моє «Зустрічай, я повертаюсь.» І за два дні вже пити охолоджене Chateau Bellevue під співи цикад на веранді її дому у невеличкому містечку на південному березі Франції.
Вона стояла, дивилась, як він закидає на плече свій зношений за рік війни тактичний рюкзак, і слухала стукіт свого серця. Серця, що з цієї хвилини почало відраховувати вже не митті її життя, а час їх розлуки.
Що було у її душі? Оголенні до болю почуття, нестерпне, подавлене, заборонене самій собі бажання викрикнути його ім’я? Не знаю…
Відео відзняте бійцями першої штурмової роти ДУК ПС 5-ОБАТу спільно з ДУК-Інфо на позиції "Шахта Бутівка".
Волонтери "Правого Сектору" не тільки допомогають нам автівками, харчами, ліками та всякими смаколиками.
Вони ще й концерт можуть гарний влаштувати!
Христина Панасюк з волонтерської групи "Сестри перемоги", щиро дякуємо тобі за чудовий вечір гітари та співу!
Херсонщина - море, Дніпрові плавні та безкраї таврійські степи. Саме тут виростають найсмачніші в світі кавуни, найбронзовіша липнева засмага, з Дніпра вистрибують найбільші коропи. А ще тут живуть добрі люди, звиклі до праці на землі. І вони, попри багатонаціональність південних сіл та міст, справжні українці – не піддалися на сепаратистський вірус минулого року, не з’явились триколори на сільрадах і донині.
Коли він приїжджає у відпустку, ти відчуваєш щастя… нестійке, непевне, але справжнє.
Чаклуєш над його улюбленими стравами, запрошуєш друзів, родичів, і ви влаштовуєте свято у дворі під старою пахучою липою, цвіт з гілля якої падає у стакани та тарілки… Вечори минають у причепуреній вітальні, під акомпанемент вивчених дітьми за час його відсутності віршів та пісень, а ночі починаються з висунутого з дитячої ультиматуму, що маленькі оченята закриються тільки за умови, якщо тато посидить біля ліжка. Давно забутий спокій, яким наповнюється кожна клітинка тіла відкриває двері душі для відчуттів. Ти вдихаєш на повні груди медовий запах вечірнього саду за вікном, так сильно і так багато… щоб вистачило на наступну розлуку. Запаморочлива музика кохання, п’янкі світанкові промені. Ранок, кава, дитяча радість, що він удома і це був не сон, плани поїздки до його батьків…
ДУК... Вчора. Сьогодні. Завтра.
Вітаємо всіх воїнів Добровольчого Українського Корпусу з річницею ДУК ПС!
"Завжди обирайте найважчий шлях, на ньому ви не зустрінете конкурентів."