Актуально:      Фронтовий щоденник     

Шлюбне агенство «Правий сектор» або Кохання під час війни

Хто сказав, що нелюдська, жалюгідна, мізерна і ница штука – та війна? Хто сказав, що вона тільки ненаситно знищує усе найдорожче і найкраще, спустошуючи села, міста, людей, і йде геть, залишивши після себе «ніщо» ? Напевно той, хто на війні не любив. Той, хто не знав, як це – під час мінометного обстрілу вигравати дівчині на гітарі «Ти – найкраща з людей», писати смс-ку «Я так сумую за тобою», обіймати свою кохану після важкого бою і розуміти, що ти потрібен їй, і відчувати, як у неї ледве-ледве тремтять губи, коли вона цілує на порозі тебе, брудного, бородатого, в броні, з автоматом в руках, обвішеного гранатами, раціями, магазинами і численними підсумками з всякими різними військовими обладунками. Дарма, і що?! Вона тебе цілує і міцно-міцно стискає руки, закинувши їх тобі на плечі, боячись відпустити, щоб ти знову зараз не пішов. І в думках у тебе: «Війна мала б початись хоча б заради цього».

Читати далі


Говорять штурмовики

КПД: Коли приїхав в аеропорт, перше відчуття - розчарування. Очікував зовсім іншого. Усі розповідали про нього, як про справжнє пекло, а ЗМІ взагалі подають летовище, як страшилку нового часу. Тож ми і готувались до виїзду як до чогось надзвичайного.

Читати далі


Говорять штурмовики 2

12 листопада бійці штурмової роти 5-го окремого батальйону ДУК ПС, виконавши поставлені перед ними завдання, повернулися на базу з позицій оборони Донецького аеропорту, пробувши там 22 дні. Про враження, складнощі та бойові умови розповіли друг Мітчелл, друг Бугай та ротний штурмовки друг Подолянин.

Читати далі


Мілашні листи військовим або Як гонять діти

Наскільки круте покоління зараз підростає в школах України! Початкові, середні класи – просто бомба! Скільки у них здорового патріотизму, свідомості і відчуття історичної справедливості! Це стає зрозумілим, коли сидиш на військовій базі і перечитуєш дитячі листи, адресовані добровольцям. Щиро, прямолінійно, безпосередньо до «безобразія»)) І пишуть вони не по шаблону, не під диктовку, не «як годиться», а так, як ДУМАЮТЬ насправді! Щоб не пустословити, ось вам уривки учнівських листів київської школи №31:

Читати далі


Прощання з побратимом

Ніч. Увесь батальйон вишикуваний на плацу. Попереду – стільці для домовини. Прощання з побратимом, що загинув в бою. В бою за Україну. Напруженість і тиша. На обличчях бійців – суворість і непорушність. В очах – різкий холод. Усі чекають. Збоку від загального строю – група, що даватиме траурний салют – постріли чергою в небо. Останні звуки зброї для побратима. «Загинув в бою – з боєм піде в рай» - скаже комбат перед салютом.

Читати далі


Ладен померти за Україну

Господи, як же красиво це звучить! Браво. Скільки мужності і готовності у цій фразі. І самозречення, і самопожертви в ім’я Батьківщини, правда? І промовляють ці слова завжди виключно гордо направивши підборіддя до носа, розпрямивши плечі, і щосили намагаючись усіх засліпити своєю блискучою неперевершеністю.

Читати далі


Легенди, написані війною: лицарі «неба»

Ось той час, коли прикладом для наслідування і предметом захоплення є зовсім не кіношні персонажі, не історичні постаті, не міфічні ідоли, а справжні, живі, на перший погляд, звичайні люди, що ще вчора разом з нами їздили в переповнених маршрутках, запізнювались на роботу, стояли в довжелезних чергах…, а сьогодні вони – на війні. Сьогодні вони – наші захисники. Ми дивимось про них журналістські сюжети, читаємо новини, слухаємо пісні та вірші, розказуємо про них сусідам. Думаємо про них. Захоплюємось їх мужністю та відчайдушністю. І це все, на секундочку, завдяки війні.

Читати далі


Рута Пушкарчук. Війна як буденність

Зрозуміти, в чому тут кайф, важко. Звичайний вечір на бойовій позиції. Таких сотні у простих добровольців, яких ви, одначе, не знайдете у Фейсбуці чи Вконтакті, бо вони сидять замурзані чорт знає скільки в темній задимленій комірчині в перервах між чергуваннями на горі зі зброєю в руках.

Читати далі


Гаряче фото

Це фото ще гаряче. Йому від сили хвилин 10. Наші хлопчики повернулись з передової. Не охололі від бою, не переключені від ненависті. Поряд з ними повітря потріскує від накалу.

Читати далі


Блок-пост «Єнот»

Сьогодні мій молодий старий товариш (ми разом з ним приїхали в ДУК) двічі змінив своє псевдо. Перше нове ім"я йому дали армійці у Донецькому аеропорту - "безбашенний мінометник". За один день бою Антон підбив російський танк. Так-так, саме російський. На машині красномовно стирчав ворожий триколор. І це ще не все. За танком почав горіти БТР від влучного пострілу шаленого мінометника. Слідом до праотців вирушили троє ворожих коригувальників. Урожай героїчний. Проте, дався хлопцю нелегко. П"ятнадцять пострілів з гранатомета у закритому приміщенні - і гарантована жорстка контузія. Зараз бійця везуть у госпіталь. Настрій у нього прекрасний. Каже, здивований тим, що серед наших всі цілі. У арміців втрати є - три двохсотих і три трьохсотих, а наші - всі живі. "Наче Бог нас береже!" - дивуються хлопці.

Читати далі


Ещё о Яроше и не только

Мне сегодня на базе Белоцерковской Волонтёрской группы Юлечка один разговор передала.

Говорили о Яроше и ПС с военными.

Читати далі


Всі відео від Сектору Правди: