Актуально:      Фронтовий щоденник     

Тихий

Тихий

Від автора

Немає більшого болю, від того, коли болить душа… Стан – ворогу не побажаєш. Ніби гострий, з нескінченим лезом ніж прямо у серце – щоденні звістки з фронту: відходять у вічність і молоді, і сивочолі сини твої, Україно, кладучи голови свої у січах з татарською потопою – московією.

Від породільних материнських мук і безсонних ночей бігало, бігало маленьке чудо, росло, на втіху та радість батькам, стало красенем – дубочком, і враз обривається ниточка ця ворожою кулею чи осколком.

Читати далі


Калинонька

Калинонька

Двадцять шосте січня сімнадцятого року. Чомусь саме цей день запам’ятався особливо серед усіх днів режиму повного припинення вогню. На «нулівці» звик вже до постійних обстрілів, пік яких припадає на черговий російський гуманітарний конвой для жителів Донбасу.

Ранок. Земля у глибоких ранах – наслідок «приходів» від застосування стодвадцяти- та стоп’ятидесятиміліметрової арти. Богу дякувати, - без втрат з нашої сторони.

Досліджую територію навколо позицій: чи, бува, не залишилось «подарунків», що не вибухнули. Побратими нарахували біля шестидесяти потужних вибухів. І це лише на ділянці, яку обороняє наш підрозділ. На шляху - зламана, в обхват, тополева гілка. Чомусь не зрізана осколком, а саме зламана.

Читати далі


Перлинка

Перлинка

Прибула волонтерська допомога від житомирян. Втомлені довгою воєнною дорогою люди різного віку доставили сюди, на передок, все щонайнеобхідніше: воду, харчі, одяг. Колись бачив малюнок, що став емблемою однієї із волонтерських груп: люди, котрі тягнуть, напружуючи кожен м’яз свого тіла, запряжених у віз волів. "Глибока і вдала аналогія", - подумав тоді, бо знаю, це - правда нашого сьогодення.

Найстарший за віком назвався: «Дід Мюллер», та назвав кожного зі своїх побратимів. Серед клопоту розвантаження бусів помічаю молоде сірооке дівча з бандурою у чохлі. Ов-ва!

Читати далі


Вірші з фронту

Вірші з фронту

Шумлять вітри, ламають ніжні віти...
Від вибухів здригається земля.
Ми стоїмо, ми - українські діти.
На захисті Вітчизни ти і я.
Сьогодні бій. Пішли вперед герої -
Чернігівські вчорашні пацани.
Не відали вони такої долі,
Та не здригнулися під мінами вони.
Ліворуч - з Миколаєва солдати,
Праворуч - з Рівного ідуть в нерівний бій.
Бо Україна - наша рідна мати,
На всіх одна, тож не зламається наш стрій.
Ідуть на смерть звичайні харків'яни...
Вони також під прапором УДА.
В душі у них болять страшенні рани:
Всіх поєднала нас одна біда.
Сьогодні "Гради" землю поливають,
Киплять сніги та плавиться земля...
То ж "перемир’я" - так у верхах кажуть!
Та плаче Україна, з нею я.

Іван Жуков. Мар’їнка 2017


Доброволець УДА привіз вертеп у Авдіївку

Доброволець УДА привіз вертеп у Авдіївку

21-23 січня делегація з Дрогобиччини відвідала Авдіївку на Донеччині. Організатор заходу — керівник апарату райдержадміністрації, воїн-доброволець Української Добровольчої Армії Руслан Щерба. Поїздка відбувалася під егідою голови райдержадміністрації Володимира Шутка.

В Авдіївці побував вертеп Дрогобицької духовної семінарії, творчий колектив Дрогобицького музичного училища, бард, учасник АТО Максим Перев'язко та відомий автор і виконавець (автор “Молитви на Різдво”) Зиновій Медюх. До делегації також долучилися волонтери Микола Походжай, Тарас Лужецький, художник Левко Скоп.

Читати далі


Радивилівські (щоденник фронтового кореспондента)

Радивилівські (щоденник фронтового кореспондента)

Випав перший сніг. Троє вояків грають у сніжки. Забери з них «броники» і «калашмати» - пацани та й годі, ніби й війни нема. І руїн - також, а навкруги - лише будинки рідного Радивилова, що на Рівненщині, бо вони – друзі з дитинства.

Розумію, ті, хто їх знає ближче, можливо, мають інше, своє власне судження, але це думка людей, котрі живуть у мирі, – вони й уявити не можуть, що таке війна!

Не хочу хвалити своїх героїв і писати з кожного якийсь ідеальний портрет. Намагаюся знайти у кожному саме той штрих, те зерно, яке посіяла у них тричі клята війна. Щоби кожен, хто їх знає, сказав: «Схожий!».

Але, шановний читачу, перепрошую: портрет кожного писатиму не на фоні природи, осяяної сонячним промінням та блакитного неба, а на тлі й у мороці каторжно-важких труднощів війни…

Читати далі


Вони повертаються іншими...

Вони повертаються іншими...

Вони повертаються з іншими життєвими цінностями та переконаннями. Те, що було важливим чи цікавим до... - вмить розсіялось, розчинилось і просто зникло. Вмить? Якщо війна - мить, то - так!

Його мрія - новий сріблястий Мерседес, стала такою пустою річчю, що він ладен сотні тих Мерседесів віддати, аби зараз поруч сидів побратим. Той, що пригостив двома цукерками, коли він не бачив їжі вже третій день. Той, хто ділився цигаркою, коли вже не було що палити. Той, хто порадив комбату не брати тебе у бойовий вихід, бо в тебе, вибачте, пронос. Хоч насправді ти півночі проридав через ту, яку вважав коханням життя,будував сім'ю, а вона зрадила з сусідом.

Той, кого ти привіз додому в труні... Віз і від того, що не було місця в катафалку, півдороги спав поруч з ним, на його домовині...

Читати далі


Його ж ранами нас уздоровлено…

Його ж ранами нас уздоровлено…

Така вже певно людська натура, - прикрашати свій побут. Тісний, пропахлий безкінечним димом «буржуйки» кубрик – колишня кімната напівзруйнованого помешкання. Вікон нема… віконниці щільно закладені мішками з піском… війна …

Навели і підтримуємо порядок. Душа воліє прекрасного: поступово над лежаками з’являються прикраси – малюночки, ляльки- мотанки, обереги, виготовлені дитячими руками та завдяки волонтерам доставлені до нас. Вішаки, стільці, посуд на полицях та інші елементи необхідного у побуті – все це нормальні життєві потреби. Звично, що серед усього цього затишку та тепла – особиста зброя. Вона ніби перекреслює все те, що прикрашає наш побут, бо від неї віє холодом. Бо чому ж ми тут?!

Обстежуючи територію на предмет "сюрпризів", друг Бен знайшов та приніс до кубрика чеканку великого за розміром формату. Усі заклопотані, у кожного клубок невирішених проблем, тому ніхто на картину уваги не звернув.

Читати далі


Маргошин сон (Щоденник фронтового кореспондента)

            Маргоша- кішка королівської зовнішності - спить, згорнувшись клубочком на лежаку. У тісному кубрику «буржуйка», ніби курець, видиха всередину їдкий дим – нема тяги та сирі дрова. Маргоша вже звикла , бо тепло  «кісток не ламає .

            І сниться Маргоші сон…

            Перехідщина. Все навколо нове. Пахне свіжою фарбою від підлоги та вікон, вперемішку з кислуватим запахом від новеньких наклеєних шпалер.

            Маргоші місяць від народження. Чиїсь руки опускають цей пухнастий у три кольори клубочок за поріг напівпорожнього помешкання, - така вже традиція новосілля…

            А далі - дзвін келихів, лунали пісні, а дитячі рученята пестили, совали, як ляльку, шоковане кошеня.

Читати далі


Побратим (Щоденник фронтового кореспондента)

Побратим (Щоденник фронтового кореспондента)

«Приїхало штабне начальство!» –В одну мить розлетілася новина по усьому підрозділу, отже, - недарма. Мільйон здогадок, припущень, домислів... Мети приїзду ніхто ж не знає, а це - найважче.

Глянув, – стоїть з комбатом «мужик» у камуфляжі, про щось розмовляють… Та за мить ситуація різко змінюється: підходить, подає руку, вітається. Коротко представляється: «друг Сокіл». І так з усіма, хто є поруч. Шило в мішку не заховаєш, зразу ж відчув – переді мною людина військова. Причому, не за формою, а за своїм внутрішнім змістом: раціональністю чітких, до глибини продуманих вчинків та дій, акуратністю, виваженістю думок, їх формулюванням. Останнє особливо проявилось увечері в тісному кубрику за чаєм. Глянути зі сторони: сидить посеред нас такий же, як і ми, простий вояк. З тими ж наболілими проблемами, шуткує, «підколюючи» нас, а ми – його. Рівний серед рівних.

Читати далі


Крик (Щоденник військового кореспондента)

Крик (Щоденник військового кореспондента)

Буття визначає свідомість. Ні, це - не питання діалектики як вчення філософії, а мій особистий висновок про вплив на нормальну людину наслідків війни.

Тому, якщо у вас слабкі нерви, не читайте подальших рядків...

Читати далі


Всі відео від Сектору Правди: